Щира подяка шановним представникам іспанської правоцентристської еліти, лібералам, модерністам та класичним консерваторам, які працюють у політиці, друкованих ЗМІ, на радіо та телебаченні. Ваша переважна критика Трампа, Маска, Венса (та інших представників ультраправого спектру) є справжнім благословенням для іспанської демократії. Справедливо визнати, що речники Народної партії (PP) та ЗМІ, що тяжіють до правих, демонструють чітку позицію на захист демократичних цінностей.

Скромні представники правих сил скажуть, що в цьому немає жодної заслуги, мовляв, відданість ліберальним принципам важливіша за ідеологічні ярлики. Але це має велике значення. На індивідуальному рівні партійні імпульси настільки загострені в часи поляризації, що нам важко критикувати політиків, з якими ми поділяємо ідеологічні погляди, навіть якщо вони лише учні деспотів. На колективному рівні ЗМІ втрачають найбільш радикальних читачів і прихильників, які перестають споживати будь-що, що пахне об'єктивним аналізом.

Пихаті представники лівих також зневажають ці жести, але їм варто запитати себе, чи зробили б вони те саме в протилежній ситуації. Чи проявили б наші ліві таку ж одностайну відмову, як праві сьогодні проти Трампа, якби існував ідентичний Трамп, який би принижував Зеленського та принижувався перед Путіним, але ідеологічно був з іншого боку (наприклад, популіст на півдорозі між Лопесом Обрадором і Мадуро)? Хочеться вірити, що так, але не варто відкидати думку, що чимало прогресивних коментаторів, окрім вихваляння пацифізму цього «червоного» Трампа, захищали б «мир» Путіна в Україні та нападали б на войовничість Європи.

У мене немає доказів того, що скло ідеологічних окулярів наших прогресистів товстіше, ніж у ліберал-консерваторів. Але, оскільки не можна вважати само собою зрозумілим відданість демократичним цінностям, особливо коли це болить, тобто коли доводиться критикувати когось зі «своїх», сьогодні варто похвалити наш правоцентристський табір за їхню сміливість у ці непевні для планети дні.

Ми повинні дякувати їм по справедливості, але також і заради захисту свобод. У ХХ столітті західна демократія вижила, тому що лівоцентристи дистанціювалися від крайніх лівих. У ХХІ столітті порятунок у руках правоцентристів. Там, де вони зазнають поразки, їх замінюють ультраправі. Їх замінює хаос. Тож підтримаємо їх і сьогодні також привітаємо.