Європейські органи та уряди континенту мають серйозно ставитися до заяв президента Росії Володимира Путіна. Його нещодавня заява про те, що Росія готова вступити у війну з Європою "прямо зараз", повинна сприйматися без паніки, але як беззаперечне підтвердження реального та відчутного виклику європейській безпеці, який вже не є ані теоретичним, ані розпливчастим.

Не дивно, що переговори, проведені цього тижня в Москві між Путіним та американською делегацією, завершилися безрезультатно після п'яти годин безплідних зустрічей. Попереднє приниження представника колишнього президента США, якому довелося чекати майже три години, лише підкреслило безкомпромісність російського лідера.

Путін неодноразово демонстрував, що він не блефує і, на відміну від інших світових лідерів, рідко обмежується порожніми погрозами. Йому вже недостатньо кулуарних угод, які призвели до територіальних втрат та відсутності реальних гарантій проти майбутньої російської агресії. Господар Кремля чітко дав зрозуміти, що хоче більшого: консолідувати свою сферу впливу, отримати більше української території та умови, які забезпечать його домінування в регіоні.

Подібно до слів Путіна, не повинні залишатися поза увагою і численні попередження з боку європейських інституцій та урядів континенту про серйозність ескалації. Коли Кая Каллас, Високий представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки, заявляє, що загроза може дійти до Іспанії та Португалії, вона активує два важливі сигнали тривоги:

• По-перше, це нагадування про те, що Москва вже давно здійснює та просуває ворожі дії всередині Європейського Союзу, як це неодноразово заявляли країни, що знаходяться до неї найближче, такі як Польща, Естонія, Латвія та Литва.
• По-друге, ця ворожість загрожує й іншим двадцяти семи державам-членам. Цю позицію поділяють відповідальні за оборону особи, які стверджують: «Ми не воюємо, але й не живемо в мирі».