Через рік після повалення режиму Башара Асада Сирія переживає складний період, балансуючи між надією на відродження та величезними проблемами. Країна святкує здобуття свобод і повернення на міжнародну арену, проте стикається з критичними питаннями безпеки, побоюваннями меншин та зруйнованою економікою, де близько 90% населення живе за межею бідності.

У таких містах, як Хама, Алеппо та Хомс, відбулися масові святкування, а Дамаск наповнений святковою атмосферою. На ринках діти та дорослі купують прапори та сувеніри з новим державним гербом. На дамаському базарі з'явилися сатиричні товари, що висміюють колишнього президента Башара Асада та його брата Махера, якого прозвали "королем каптагону" – наркотику, що перетворив Сирію на наркодержаву. Нова влада активно займається демонтажем цих виробництв.

Повсюдно лунають гасла єдності, такі як "Сирія єдина", але реальна ситуація в країні залишається фрагментованою. Сирійські демократичні сили, очолювані курдськими ополченнями, контролюють чверть території, а в алавітських та друзських регіонах переважають тривожні настрої, а не святкові. Крім того, ізраїльська армія утримує смугу території на південному заході, і загроза з боку "Ісламської держави" зберігається.

Економіка Сирії зазнала збитків, оцінених у 200 мільярдів доларів. Інфляція (31%), безробіття (25%) та бідність (23%) є головними турботами громадян, згідно з нещодавнім опитуванням. Хоча понад три мільйони людей повернулися до своїх рідних місць, багато будинків зруйновано, і реконструкція йде повівільно. Сільське господарство страждає від посухи та численних мін.

Табори для переміщених осіб, такі як Аль-Рахма на кордоні з Туреччиною, відображають сурову реальність. Мешканці, більшість з яких втекли від конфліктів та наступу "Ісламської держави", живуть у важких умовах, очікуючи на невизначене майбутнє.

Новий уряд рухається до ринкової економіки, підписуючи меморандуми про взаєморозуміння з міжнародними партнерами, включно з країнами Перської затоки та Туреччини. Проте економічне зростання є повільним (за оцінками Світового банку, лише 1%), а чинні міжнародні санкції, нестабільність та величезна бюрократія відлякують іноземних інвесторів. Використання долара, раніше заборонене, тепер стало звичайною практикою.

У соціальному плані свободи розвиваються набагато швидше. Понад 70% сирійців вважають, що вони повернули собі свободу слова та преси, а в кафе відкрито обговорюється політика. Довіра до тимчасового президента Ахмеда аш-Шараа та державних інститутів висока, а сприйняття корупції значно покращилося.

Ахмед аш-Шараа за один рік досяг значної міжнародної легітимності, перетворивши Сирію з вигнанця на партнера. Проте аналітики підкреслюють, що головне завдання – управління внутрішніми розбіжностями. Побоювання меншин, особливо алавітів, християн та друзів, є "справжніми і для багатьох екзистенційними", особливо після епізодів постконфліктного насильства та зовнішнього впливу. Влада перебуває під пильною увагою, щоб зберегти баланс і побудувати єдине суспільство.