Новина про саміт СЕЛАК-ЄС висвітлює складнощі у формуванні єдиної позиції в Латинській Америці, порівнюючи ситуацію з історичним запитанням Генрі Кіссінджера щодо Європи. Наголошується на відсутності багатьох важливих регіональних лідерів, таких як Букеле, Мілей чи Нобоа, тоді як згадані Лула та Петро були присутніми. Текст підкреслює зростаючу роздробленість регіону.

Декларація саміту свідомо оминула згадку про Сполучені Штати через поточні конфлікти, включаючи тарифні суперечки та атаки на наркочовни, щоб забезпечити ширшу підтримку. Хоча прагнення до трансатлантичного зближення посилилося під впливом Трампа, внутрішні регіональні напруги залишаються значними.

Ідея іспанського політика Рамона Хаурегі щодо створення міграційної пропозиції для Латинської Америки, яка б регулювала імміграцію в Європу, знайшла лише загальні формулювання у фінальній декларації. Результати саміту включали зобов'язання щодо екології, багатосторонності та непряму критику авторитарних режимів у Нікарагуа та Венесуелі. В економічній сфері, попри обговорення угоди з Меркосур та інвестицій, відчувалася відсутність конкретних пропозицій щодо мобільності робочої сили.