Використання канабісу в терапевтичних цілях є складною та активно обговорюваною темою. З одного боку, існують задокументовані переваги у лікуванні розсіяного склерозу, епілепсії та хронічного болю. З іншого боку, фахівці попереджають про значні ризики, включаючи розвиток залежності та знецінення рекреаційного споживання.

Наукова спільнота стикається з великим викликом у чіткому розмежуванні переваг і ризиків. Недавнє дослідження, опубліковане в журналі Jama, дійшло висновку, що докази ефективності канабісу та його похідних для більшості пропонованих медичних показань є «недостатніми». Проте, певні успіхи спостерігаються у лікуванні епілепсії та розсіяного склерозу, хоча ризики залежності залишаються актуальними.

На світовому рівні зростає тиск щодо законодавчого регулювання терапевтичного канабісу. Близько двадцяти країн вже схвалили його використання в медичних цілях. Іспанія кілька місяців тому зробила важливий крок у цьому напрямку, прийнявши закон, що регулює його застосування за рецептом лікаря, хоча очікуються додаткові уточнення.

Однак ентузіазм промисловості та громадськості стримується науковою реальністю. Багато досліджень вважаються низькоякісними через невеликий розмір вибірки, коротку тривалість лікування та варіативність у канабіноїдних складах. Канабіс насправді є сумішшю з понад сотні молекул з різноманітними діями та складними синергіями, що ускладнює стандартизацію та оцінку ефектів.

«Ситуація не чорно-біла. Це не панацея і не катастрофа. Терапевтичні канабіноїди можуть бути корисними ліками і мають свої переваги, але також і ризики. І вони підходять не для всіх», — резюмувала Марта Торренс, психіатр-нарколог.

Найбільш вивчені канабіноїди — це ТГК (з психоактивними властивостями) і КБД. Обидва сприяють вивільненню хімічних месенджерів у мозку, які можуть впливати на відчуття болю, настрій, сон і пам'ять. Головна наукова мета — знайти формулу, яка дозволить відділити психоактивний ефект від терапевтичного та посилити останній. Але цей шлях не позбавлений небажаних ризиків. Експерти, такі як керівник Відділу адиктивної поведінки в лікарні Клінік у Барселоні, нагадують, що шкідливі наслідки традиційного вживання канабісу добре відомі, включаючи підвищений ризик шизофренії у схильних осіб, депресивні симптоми, панічні атаки та серцево-судинні проблеми.

Терапевтична ефективність обмежена. Деякі молекули можуть бути корисними при нейророзвивальних розладах або мати болезаспокійливу дію, але їхня анксіолітична роль все ще обговорюється, оскільки в певних дозах вони можуть викликати панічні атаки. Вже існують ліки на основі канабіноїдів, схвалені для лікування нудоти та блювоти, викликаних хіміотерапією, для стимуляції апетиту у людей з ВІЛ, для рідкісних дитячих епілепсій та для лікування м'язової спастичності при розсіяному склерозі, а також для нейропатичного болю, що не піддається іншим методам лікування.

Однак наукова обґрунтованість похитнеться при спробі лікування онкологічного болю, безсоння або деменції. Також медичний канабіс не рекомендується для лікування психіатричних захворювань. Кевін Хілл, автор наукового огляду, заявив: «Докази на сьогодні досить чіткі: медичний канабіс не є ефективним засобом для більшості психічних розладів. Більше того, він посилює багато психіатричних проблем, таких як тривога та депресія».

Надзвичайно важливо розрізняти фармацевтичні препарати на основі канабіноїдів, які суворо регулюються, і більшість продуктів, що продаються в спеціалізованих магазинах, які не відповідають тим же стандартам. Фармацевтична формула з контрольованою дозою конкретного канабіноїда не є еквівалентом куріння «косяка». Експерти підкреслюють, що вуличний канабіс стає все більш потужним, що збільшує ризик залежності та розвитку інших психічних розладів.

Для правильного використання терапевтичного потенціалу канабісу, на думку Торренс, необхідний суворий фармацевтичний контроль рецептур, медичне призначення та постійний медичний нагляд. Це допоможе виявляти та виключати групи ризику (вагітних, осіб з психіатричними анамнезами) та відстежувати потенційні побічні ефекти та взаємодії з іншими препаратами.

Загроза залежності є реальною; метааналіз показав, що 29% людей, які вживали канабіс з медичною метою, відповідали критеріям розладу, пов'язаного з його вживанням. Також існує побоювання, що розширення терапевтичного використання канабісу може призвести до знецінення його як рекреаційного наркотику. Президент Іспанського товариства психіатрів, Марина Діас Марса, висловила занепокоєння тим, що нове законодавство в Іспанії може «зробити невидимими психіатричні наслідки рекреаційного вживання канабісу», і закликала включити до закону кампанію з підвищення обізнаності про ризики його рекреаційного використання, особливо для молоді.