У цій статті досліджується сприйняття фігури диктатора Франсіско Франко в сучасній Іспанії, особливо серед молодого покоління. Відзначається тривожна тенденція до перетворення образу Франко на "мем, міф і поп-зірку" для багатьох молодих людей, що викликає питання щодо передачі історичної пам'яті.

Авторка вказує на недостатність зусиль з боку викладачів, політиків і батьків щодо адекватної контекстуалізації франкістської диктатури. Цей пробіл в історичному розумінні сприяє тривіалізації періоду, позначеного суворими репресіями.

У статті представлені особисті спогади про смерть Франко в 1975 році, включаючи реакції батьків і популярний вислів "ay, si Franco levantara la cabeza" (ох, якби Франко підняв голову), який часто використовувався для критики будь-якого відхилення від суворих норм диктатури. Цей анекдот підкреслює глибокий вплив режиму на іспанське суспільство.

У тексті також обговорюється нещодавній інцидент, коли двоє молодих людей скандували франкістські гасла в барі, і ніхто не наважився втрутитися. Ця подія представлена як симптом ширшої проблеми в Іспанії 2025 року, де фігура Франко, хоча й смішна в деяких аспектах, все ще знаходить відгук у певних верств суспільства, особливо у крайньо правих.

Робиться висновок про необхідність значної роботи з освіти нових поколінь щодо історії Іспанії та наслідків диктатури, щоб запобігти поверхневому або навіть небезпечно ностальгічному переосмисленню минулого.