Режим президента Тунісу Каїса Саіда опинився у центрі дипломатичного конфлікту з Європейським Союзом та під загрозою загального страйку з боку впливової профспілки UGTT. Ця ситуація розгортається на тлі посилення репресій проти політичної опозиції та ув'язнення низки її лідерів, включаючи 81-річного Рашеда Ганнуші, очільника опозиційної коаліції "Фронт національного порятунку".

З моменту приходу до влади у 2021 році президент Саїд, який керує країною авторитарно, розпустив парламент та переслідує опозицію. Арешт Ганнуші та інших дисидентів означає, що практично всі незгодні з режимом опинилися або за ґратами, або у вигнанні.

Протягом чотирьох вихідних поспіль у столиці Тунісу, на центральному проспекті Хабіба Бургиби, відбувалися масові демонстрації під гаслом "Опозиція — не злочин", учасники яких вимагали звільнення політичних в'язнів. Ганнуші, видатний лівий політичний діяч із шістдесятирічним стажем, який відіграв ключову роль у перехідному періоді після повалення диктатора Зін ель-Абідіна Бен Алі під час Арабської весни 2011 року, став останнім у списку з понад 40 опозиціонерів, звинувачених у "посяганні на державну безпеку" у рамках масштабного судового процесу. Його остаточний вирок до 12 років тюремного ув'язнення було винесено минулого тижня.

Правозахисна організація Human Rights Watch (HRW), що базується в Нью-Йорку, стверджує, що "суворі вироки мають на меті придушити інакомислення" і що Туніс "повернувся до репресивної епохи" диктатора Бен Алі після демократичної паузи, що настала після Арабської весни. HRW закликала до негайного звільнення всіх засуджених, оскільки вважає, що судові процеси були "довільними та не ґрунтувалися на достовірних доказах".

Оголошений у п'ятницю потужною профспілкою UGTT загальний страйк у січні інтерпретується як ультиматум президенту на тлі ерозії свобод та ескалації переслідувань опозиції. Протест також спрямований проти погіршення соціально-економічної ситуації в північноафриканській країні, де мінімальна місячна зарплата становить 150 євро, а рівень інфляції перевищує 5% на рік, досягнувши 10% у 2023 році.

"Нас не залякати загрозою в'язниці, і ми продовжимо нашу боротьбу", — заявив Нуреддін Табубі, лідер UGTT. Ця профспілка, яка у 2021 році підтримала президентський автопереворот з метою розпуску парламенту, тепер перебуває у відкритому конфлікті з режимом.

Європейський Союз також висловив занепокоєння. Європарламент ухвалив необов'язкову резолюцію, що закликає до звільнення затриманих у Тунісі, що викликало гнівну реакцію президента Саіда, який назвав це "кричущим втручанням" у внутрішні справи країни.

Окрім політичної кризи, Туніс зіткнувся з повстанням проти забруднення навколишнього середовища в прибережному регіоні Габес, де викиди державного хімічного заводу спричинили респіраторні проблеми у сотень людей. Хоча президент звинуватив у цьому відсутність технічного обслуговування та корупцію попередніх періодів, організації громадянського суспільства вимагають у судовому порядку закриття заводу.

Економічна криза та погіршення державних послуг посилюють невдоволення громадян, тоді як президент Саїд систематично приписує протести "іноземній змові", спрямованій на підрив держави за допомогою фіктивних криз.