Хоча ураган "Мелісса" пронісся Кубою, автор стверджує, що справжня "буря" бідності та системних проблем панує на острові вже давно. Стаття акцентує увагу на тому, як стихійні лиха лише викривають глибину вже існуючої руйнації.

У центрі розповіді – історія Мінгіто, чоловіка з Сантьяго-де-Куби, який став відомим завдяки фотографії, що зафіксувала його рятуючим телевізор із затопленого будинку після урагану. Для Мінгіто, чий будинок було зруйновано, а всі заощадження пішли на покупку цього телевізора, електроприлад символізував "життя". Незважаючи на те, що телевізор не пережив шторм, Мінгіто відмовився його викидати, бажаючи зберегти як нагадування.

Автор ділиться особистими спогадами про циклони на Кубі, підкреслюючи, що урагани завжди найсильніше б'ють по тим, хто і так вже має дуже мало. Стихійні лиха не тільки руйнують будинки та майно, а й поглиблюють хронічну бідність, що робить відновлення практично неможливим для більшості населення.

Незважаючи на офіційну риторику кубинської влади, яка подає боротьбу зі стихією як демонстрацію "моральної сили народу", люди на острові виснажені. Міжнародна допомога, включаючи постачання продовольства, одягу та медикаментів від ООН та інших країн, викликає скептицизм через побоювання, що кошти можуть бути привласнені урядом, як це часто траплялося в минулому.

На завершення, автор доходить висновку, що справжня шкода від урагану полягає не в миттєвих руйнуваннях, а в посиленні вже існуючої бідності. Країна не просто "впала" від чергового шторму – вона вже давно перебуває під тиском "урагану" системних проблем та неефективного управління.