Дані численних опитувань громадської думки свідчать, що частина населення Європи цілком обґрунтовано бачить загрозу для політичної та соціальної моделі, яка, попри свої недоліки, забезпечила більшості країн континенту найдовший в історії період миру, свободи та процвітання. Цей безпрецедентний успіх значною мірою обумовлений подоланням націоналістичних прагнень завдяки Європейському Союзу, де поступка суверенітетом і повага до різноманітності стали не «грою з нульовою сумою», а мультиплікатором потенціалу кожного члена. Європа знову стала сильною, відвернувшись від політики, спрямованої на окупацію чи знищення інших.

Однак через 75 років після заснування ЄС переживає не найкращі часи, як на внутрішньому, так і на світовому рівні. Союз стикається зі зневагою Дональда Трампа, агресією гібридної війни Володимира Путіна та викликами з боку нових світових гравців XXI століття, на чолі з Китаєм, які вимагають собі місця за глобальним столом. Це, ймовірно, змусить європейців поступитися частиною своєї влади та впливу. До цього додається критика ганебної пасивності ЄС щодо подій у Газі та на Західному березі.

При цьому найбільша небезпека для Союзу, схоже, криється всередині. Ефект «вакцини» Brexit проти відцентрових тенденцій починає зникати. А такі лідери, як Віктор Орбан в Угорщині, Марін Ле Пен у Франції, Аліс Вайдель у Німеччині чи Сантьяго Абаскаль в Іспанії, перетворили Єврокомісію, зокрема її голову Урсулу фон дер Ляєн, на мішень своїх кампаній. Вони зображують ЄС як винахід еліт, який нібито шкодить добробуту більшості європейців. Навіть у такій проєвропейській країні, як Іспанія, партія Vox випробовує та нав'язує відверто євроскептичний порядок денний, користуючись слабкістю та співучастю інших політичних сил у певних регіонах.

На тлі таких масштабних атак на спільний проєкт варто пам'ятати про цінність історичного досягнення, яким є Європейський Союз – безпрецедентного явища на планеті. Після століть братовбивчих воєн, цьогоріч 9 травня, у День Європи, виповнилося 80 років безперервного миру між країнами-членами. Всупереч усьому, Союз долав такі серйозні кризи, як нафтова криза 1973 року, потрясіння після розпаду СРСР та Югославії, фінансова криза 2008 року, хвиля джихадистських атак з 2015 року, Brexit, пандемія та інші.

У світі, що стає дедалі більш нестабільним, нетерпимим та віддаленим від норм, ЄС продовжує просуватися у сферах свобод, соціальних прав, захисту довкілля, поваги до меншин та різноманітності. Європа перетворилася на привілейоване місце, де мільйони людей живуть у величезному просторі без кордонів, маючи повну свободу вибирати, де жити, навчатися, працювати чи виходити на пенсію. Європейський успіх сяє особливо яскраво на тлі контрасту з іншими частинами світу.

Ініціативи громадян, такі як нещодавні акції протесту та демонстрації в різних країнах, нагадують про те, що громадськість має можливість своїм голосом і вибором підтвердити цінність інтеграції, яка, попри її недоліки, все ще варта значних зусиль.