Коли Карло Анчелотті зайшов в автобус команди

За 13 хвилин до півночі за іспанським часом, в прес-центрі ще працювали. До публікації статті The Guardian залишалася година: «Ось як перемагати «Реал Мадрид», — починалася стаття Барні Роная, враженого двома голами зі штрафних Деклана Райса, першими в його кар’єрі з понад 300 матчів. «Це не чорний лебідь. Це два чорні лебеді. На марсіанському кораблі. Сценарій написаний мавпами з друкарськими машинками». Анчелотті поразка не здалася такою вже незвичною. Він місяцями не може зібрати команду до купи.

Італієць сів в автобус, вкотре пояснюючи те, що пояснює з серпня, з дедалі більшим відчаєм: «Це проблеми, які ми мали протягом усього сезону, труднощі зі створенням компактного блоку в хороші моменти, а також у ті, що не такі вже й хороші». Це був третій матч у сезоні, який вони програли з різницею в три або більше голів, після «класико» в Ла Лізі (0-4) і фіналу Суперкубка (2-5).

«Реал» не програвав так часто з такою різницею з сезону 2018/19. Це була також одинадцята поразка в 52 матчах, що, за даними Opta, востаннє траплялося також у тому сезоні. Тоді пішов Кріштіану Роналду, і команда переходила від тренера до тренера, від Лопетегі до Соларі, поки не повернувся Зідан. Тоді пішов Кріштіану, тепер щойно прийшов Мбаппе. І зник Кроос.

На «Емірейтс» сталося дещо більше, що відсилає до іншої епохи екстремальної турбулентності. «Реал» провів два матчі без голів у Лізі чемпіонів. Цього не траплялося з березня 2009 року, коли вони не забили в 1/8 фіналу проти «Ліверпуля», з Хуанде Рамосом на лавці запасних. Того сезону в клубу було два президенти, Кальдерон і Болуда, і після його закінчення вирішив повернутися Флорентіно Перес, який пішов у відставку в 2006 році через втрату контролю над першою галактикою.

У вівторок увечері в Анчелотті було принаймні ще 35 хвилин, щоб продовжувати роздумувати, сидячи в автобусі з увімкненим двигуном, чекаючи своїх футболістів. Як він чекає їх цілий рік. У липні він знову опинився на чолі незбалансованого складу, який, крім того, втравав важливих гравців через серйозні травми. Знову він намагався переконати їх у тому, що надзвичайна ситуація та структурні дисбаланси вимагають більшої відданості. Але цього разу це не спрацювало. Повідомлення більше не діяло, що керівництво клубу помітило ще восени, коли прослизнуло, що розглядає можливість його звільнення.

Поразка в Лондоні залишила ще один показник, який міг би бути з тих часів: «Реал» пробіг на 12,7 кілометра менше, ніж «Арсенал», на 11% (113,9 проти 101,2). Мбаппе і Вінісіус разом здійснили 12 пресингів, тоді як тільки Меріно здійснив 41, згідно з Hudl Statsbomb. Команда розвалилася, а Анчелотті не знайшов способу зупинити цей процес. Також не допомогло те, що приголомшлива сила їхнього атакувального квартету компенсувала захисні слабкості, які вона створює.

«Хороші гравці повинні грати, а не сидіти на лавці запасних», — сказав він перед тим, як сісти в автобус. Але Вінісіус і Родріго сіли пізніше, не здійснивши жодного дриблінгу, не пробивши по воротах і не створивши жодного моменту. Анчелотті чекав в автобусі.

Перед тим, як піднятися по сходах, Вінісіус зупинився, щоб сфотографуватися з десятком VIP-гостей і передати двом друзям пару футболок з матчу, які він зберігав у своїй сумці Louis Vuitton. Як і Джуд Беллінгем, який витяг зі своєї футболку, яку пообіцяв лондонському інфлюенсеру Chunkz. Цей «Реал» без леза виявився нездатним керувати матчами, як раніше. Він більше не диктує час у складних ситуаціях. У Лондоні він не втратив контроль, а втратив ще одну зі своїх надздібностей у складні дні.

«Після двох голів зі стандартних положень команда трохи впала на ментальному рівні», — сказав Анчелотті. «У нас не було реакції, яка зазвичай є в цієї команди. Останні 30 хвилин були дуже поганими». Куртуа вказав у тому ж тривожному напрямку ментальної слабкості команди, яка була канонічним прикладом незнищенності: «Трохи... я б не сказав паніки, але ми не були спокійні з м'ячем». Жоден воротар не зробив більше сейвів у цій Лізі чемпіонів, ніж 48 у бельгійця (п'ять проти «Арсеналу»), останній футболіст, який зайшов в автобус, який нарешті зміг вирушити в аеропорт Станстед після того, як Анчелотті чекав на борту 35 хвилин. Один з останніх періодів очікування в сезоні, в якому він не може переконати команду виконати те, що могло б її врятувати.

Беллінгем, як і колумніст The Guardian, побачив свої шанси в магічному. Або абсурдному. Це не мавпи з друкарськими машинками, але майже: «Нам знадобиться щось неймовірно особливе, насправді, щось божевільне. Але якщо є місце, де трапляються божевільні речі, то це в нашому домі». Там відбудеться матч-відповідь чвертьфіналу наступної середи (22:00 за київським часом).