Якщо ідея приживеться, Карлос Алькарас може починати прицінюватися до нерухомості. «Може, мені варто купити тут будинок?», — запитує іспанець після перемоги над Франсіско Серундоло (6-3, 7-6(4)), яка вчетверте поспіль вивела його до півфіналу Indian Wells, турніру розкоші та великих статків. Ларрі Еллісон і Білл Гейтс, до речі, зазвичай є завсідниками трибун, серед багатьох інших заможних людей. Справа в тому, що мурсієць почувається як вдома в каліфорнійській пустелі, де цього разу він постав у менш блискучій (або приголомшливій) і більш працьовитій версії, змушений від початку до кінця боротися з аргентинцем та примхами погоди. Знову сильно дме вітер — дванадцять неприємних градусів, куртки та светри для захисту, — і м'яч суперника цього разу справді завдає клопоту, але Алькарас долає і те, й інше, і вкотре виходить до передостаннього раунду турніру, який поступово стає його вотчиною. «Тут я відчуваю спокій».

Минув рік з того часу, як йому вдалося досягти цієї позначки на турнірі категорії 1000, тому він задоволений, адже незалежно від того, чи був день добрим, поганим, посереднім чи просто практичним, як сьогодні, головне на цьому етапі — перемагати, підкреслює він. «Умови були гіршими, ніж учора [проти Григора Димитрова], тому початок матчу був для мене складним. У нього було багато можливостей у першому сеті, але я скористався своїми. Зрештою, теніс — це про перемогу, і неважливо, як ти її здобуваєш. Не можна думати про те, щоб грати красиво щодня. У такі дні, як сьогодні, потрібно мати гарний настрій та ментальну стійкість. Я не бив по м'ячу так чисто, як учора, але я зробив те, що мав зробити», — пояснює він. І це правда, Алькарас має рацію. Запитайте про це Надаля чи Джоковича (Роджер Федерер, вічний денді, є винятком).
Є дні, коли потрібен костюм і краватка-метелик, а є інші, коли хороший спортсмен повинен одягти комбінезон і працювати, не покладаючи рук. Якщо проти Димитрова він був у всій красі, то цього разу Алькарас швидко зрозумів, що йому доведеться засукати рукава і боротися, наполегливо працювати, тому що перед ним хлопець, який не здається — баланс 13-13 проти топ-10 і 2-2 проти топ-3, — і якому також на руку в'язкість цього корту, де гра проходить повільніше, ніж зазвичай. Обміни ударами затягуються, зумовлені поривами вітру, що проникають крізь восьмикутну та відкриту структуру майданчика, і поєдинок розвивається без чіткого домінанта, доки третій номер рейтингу не розуміє, що настав час братися за справу. Він страждає у перших трьох геймах на своїй подачі, Серундоло має шанси у всіх з них, і куди б він не послав м'яч, аргентинець встигає завдяки своєму короткому, але електричному кроку.

Він уникає небезпеки, і з кута Ферреро каже йому, що він повинен «добре бити», що дуже важко в розпал вітру. Незважаючи на це, він зрештою калібрує удар і в слушний момент, коли нарешті з'являється шпарина, другий брейк-пойнт, здобуває очко, яке розблоковує сет. Досягнувши рахунку 5-3, він не помиляється. Перед обличчям складнощів — рішення. Замість того, щоб загрузнути в боротьбі на задній лінії, цього разу варто кинутися до сітки, особливо коли суперник, дуже бойовий, завзятий і хитрий, зробив брейк у другому сеті і загрожує дестабілізувати його. Нічого подібного. Алькарас зберігає холоднокровність і отримує вигоду від виходів до сітки — 22 вдалих спроби з 31 — щоб зрівняти рахунок, і з несприятливого 3-1 переходить до 4-4, і привид починає стукати у двері Серундоло, обіграний чудовою свічкою: тук-тук, я тут, малий.

Поступово змінюється вираз обличчя уродженця Буенос-Айреса, 26 років і 26-й номер рейтингу ATP, тому що він занадто багато пробачив у свій момент — один з дев'яти брейк-пойнтів — і передчуває остаточне і невідворотне пробудження звіра. Інстинкт спрацював. Чудовий підйом. І холоднокровно виконує тай-брейк уродженець Ель-Пальмара. «Це був день для виживання, я пишаюся тим, що зробив», — каже він. «Умови були справді складними. Я не почувався так добре, як в інші дні, на задній лінії, тому мені довелося шукати альтернативу, щоб бути на його рівні, і, виходячи до сітки, я змагався набагато краще», — зазначає він після виходу до півфіналу, після епізоду з злетами та падіннями на подачі, ставши третьою людиною, якій вдалося чотири рази поспіль вийти до передостаннього раунду після Надаля (між 2006 і 2013 роками) та Джоковича (з 2011 по 2016 роки).

Не поступившись жодним сетом, у суботу він зустрінеться з англійцем Джеком Дрейпером, ще одним гравцем, який поки що не зробив жодної поступки. Британець, 23 роки і 14-й номер рейтингу, зростаюча величина, переміг потужного Бена Шелтона (6-4, 7-4) і спробує взяти реванш за поразку в Мельбурні через травму. До цього січневого матчу була перемога англійця в Queen's (2024) і дві перемоги іспанця на цьому ж турнірі (2023) і в Базелі (2022). «Він дуже небезпечний, один із найскладніших гравців у турі зараз. Його форхенд з обертанням високо відскакує, а подача потужна; у нього є ритм на задній лінії, велика швидкість і чудові удари, тому я маю бути готовим», — підсумовує Алькарас. Тим часом в іншому півфіналі зустрінуться росіянин Данило Медведєв (6-2, 2-6, 7-6(7) проти Артура Фіса) та данець Хольгер Руне (5-7, 6-0, 6-3 проти Таллона Грікспора).

КІЗ, ТЕНІСИСТКА МОМЕНТУ

Можна було б подумати про Аріну Соболенко чи Ігу Швьонтек, але ні. Тенісистка, яка сьогодні задає тон і безперервно перемагає, — це Медісон Кіз, після багатьох років невдалих спроб. Американка, 30 років і п'ята ракетка світу, здобула свою шістнадцяту перемогу в сезоні (подвійні 6-1 проти Белінди Бенчіч), щоб вийти до півфіналу турніру і таким чином закріпити свій чудовий момент.
Наступного ранку вона зустрінеться з білорускою, а з іншого боку зійдуться полька Швьонтек і молода Мірра Андрєєва, яка продовжує сяяти (7-5, 6-3 проти Еліни Світоліної) після нещодавнього тріумфу в Дубаї. Досі Кіз не програла жодного матчу і була коронована в Аделаїді та на Відкритому чемпіонаті Австралії, і водночас ніколи не заходила так далеко в Каліфорнії.