Останнім часом складається відчуття, що результати футбольного клубу «Барселона» залежать від чогось такого ж випадкового, як кінець зворотного відліку, на який ніхто не зважає. Здається, ніби команда проводить увесь матч, не дивлячись на табло чи час, ніби вона відкриває меню ресторану, починає замовляти всі страви поспіль і просить рахунок тільки тоді, коли кухня вже зачиняється. Тут немає ніякої спекуляції чи розрахунку – лише нерозсудливість, задоволення, надмірність. Справжнє бенкетування, іноді, на жаль, із летальним наслідком.

Невідомо, наскільки добре такий стиль свідчить про тактичну роботу тренера, який сам визнав, що надто сильно страждає через гру своєї команди. Але як же це захоплююче для глядача! І, смію припустити, не тільки для вболівальників «кулес». 95 голів у Ла Лізі. 16 забитих м'ячів у чотирьох матчах проти мадридського «Реала». 57 голів суперників, скасованих VAR через офсайд. І майже завжди гра, що змушує підійматися з місць. Вісім камбеків, три з яких – проти «Реала» в чотирьох зіграних матчах. Це ніби вони на перерві, ніби результат – це найменше, що їх хвилює, а весь план полягає в обміні ударами, щоб побачити, хто перший втратить рівновагу. «Так не виграють Лігу чемпіонів», — писала нещодавно одна зі спортивних газет. Але так завойовують прихильність трибун.

Немає стилю гри, більш далекого від тієї дещо сором'язливої та стриманої ідентичності, що притаманна каталонцям, але й немає стилю, більш відповідного характеру президента клубу Жоана Лапорти – інтуїтивного, імпульсивного, креативного, надмірного і часто глибоко безвідповідального. Лапорта, чия особистість стала ідеальним антидотом, щоб сколихнути клуб та його оточення, що перебували в глибокій депресії, коли він повернувся на посаду президента з 50-метровим банером у Мадриді: «Бажання знову вас побачити». Образ Жоана Лапорти, який тепер обіймає репера Тревіса Скотта в ложі після того, як той зробив йому реверанс, як двох приятелів після пустощів, також є відображенням тієї нової розкутості, якою президент заразив команду. Ще один, хто також не надягав годинник, виходячи з дому.