Я бачила достатньо футболу та наукової фантастики, щоб миттєво розпізнати прибульця на футбольному полі. І Ендрік Феліпе Морейра да Соуза, у свої ледь вісімнадцять, з цим дитячим обличчям, що змушує вагатися – чи то викликати батьків через гучномовець, чи то подати на них до суду – безперечно, він. Можливо, з раси клінгонів – воїнів, вихованих для битви, які ніколи не визнають м’яч втраченим і маскують свою хижість, слухаючи оперу. Хижаки, що бачать лише ворота суперника. Горді та безжальні гуманоїди, чия єдина місія – залишити слід в історії. Найкращі барди Кроноса складуть пісні про його подвиги, які майбутні клінгони співатимуть під час нескінченних святкових ночей. Запам’ятайте ці слова.

З Ендріком відбувається те саме, що й з багатьма іншими мільйонними придбаннями «Реал Мадрид»: публіка прагне повернути інвестиції вже за п’ять хвилин після того, як він одягнув білу футболку. Цей клуб, збудований на найсуворіших капіталістичних принципах, де навіть наймолодші фанати приходять на стадіон, перш за все, вимагати від футболістів чоловічої поведінки. Це ключова риса вболівальників, які визнають лише перемогу і здатні зневажати навіть зусилля, якщо вони марні. Вік не має значення. Походження – теж. Мадрид – це лише Мадрид, Мадрид, Мадрид і нічого більше, як кажуть святі писання.

Особисті амбіції гравців завжди відходять на другий план, де Ендріку доведеться навчитися керувати часом, авторитетом і, рано чи пізно, надзвичайно високими очікуваннями, які його вроджена якість починає пробуджувати серед скептиків.

Він зіграв лише кілька «шматочків» матчів з моменту прибуття – офіційна одиниця часу для запасних «Реалу». За ці кілька миттєвостей бразилець продемонстрував усі ті риси, на які вказували його першовідкривачі, коли переконали Флорентіно Переса розщедритися і поставити всі фішки на 15-річний талант зі схильністю до набору ваги, принаймні, так казали його критики на батьківщині. Дитина, зрештою, яка могла виявитися драконом або жабою, адже в такому віці можна знати, чи хочеш ти бути футболістом, але не все інше. Життя – довга подорож, яка може збити з ніг на кожному розі, особливо коли починає пробиватися борода. Та все вказує на те, що Ендрік дуже рано зрозумів небезпеки раптової слави і втік від блиску професіоналізму, надягнувши лише темні окуляри.

У його бігу є щось, що нагадує інших бразильських «бізонів» – не називатиму імен, щоб не лякати найбоязкіших. Перед воротами суперника він знаходить прості рішення, які майже завжди призводять до блискучих результатів. Там, де багато хто заплющує очі й б’є навмання, Ендрік вишукує простір і прилаштовує м’яч з делікатністю матері, здатної перетворити безлад на імператорську бібліотеку, просто правильно склавши кілька книг.

Все видається легким для хлопця, який швидко здобув славу «складного», і якому тренер намагається пояснити, що таке «Мадрид» і скільки коштує підкорити цю вершину. Марна справа, коли йдеться про істоту, що ніби впала з неба і здатна будувати будинки з даху. Запитайте у футболістів «Реал Сосьєдад»: вони були переконані, що грають проти маленького Інопланетянина, аж поки в перерві не почали гуглити, як захищатися від Хижака.