Тепер так, Аріна Соболенко піднімає руки, посміхається та святкує. Після розчарувань в Австралії та згодом в Індіан-Веллсі, де їй не вдалося перемогти у фіналах проти Медісон Кіз та молодої Мірри Андрєєвої, перша ракетка світу знову вистрілює (7–5, 6–2 проти Джессіки Пегули) та здобуває свій перший престижний трофей сезону.

Вона тріумфувала у січні в Брісбені, але потім удача відвернулася від неї: дві болючі поразки та два провали в арабській пустелі (перший та другий раунди). Аж до цього останнього звільняючого «укусу», який приніс їй дев'ятнадцятий титул, восьмий категорії 1000. Тенісистка з Мінська повертається на свій шлях, демонструючи стабільність та все більше зміцнюючись на лідерській позиції, тоді як Іга Свьонтек втратила позиції, а загроза з боку Коко Гофф ослабла.

День за днем Соболенко все більше виглядає як справжня перша ракетка світу, чемпіонка, серійна переможниця. Домінуюча тенісистка. Вже 31 тиждень вона очолює рейтинг, маючи перевагу понад три тисячі очок (3071) над Свьонтек, перед якою стоїть подвійний виклик: повернутися на вершину або ще більше відстати. Майбутній ґрунтовий сезон – її стихія, але водночас будь-який результат, крім захисту минулорічного успіху на Ролан Гаррос, означатиме збільшення розриву та сумнівів.

На шляху туди – ще один потужний удар від білоруски, яка почувається як риба у воді на корті, де м'яч летить швидко і відскакує низько; ідеально для її потужних ударів, які з жовтня задають темп у середовищі, що потребувало впізнаваних облич, і жодне не є таким впізнаваним, як обличчя Соболенко.

Достатньо побачити, як вона жестикулює та стискає зуби, атакуючи м'яч. Вона лякає. Ніхто не б'є сильніше за неї (26 років) і не тримається так впевнено в матчах. І це при тому, що гра проти Пегули довгий час проходила з перепадами та хаосом, втратою контролю та брейками з обох сторін. П'ять разів американка втратила подачу в першому сеті, а вона – три; загалом сім та чотири відповідно. Тобто більше половини геймів завершилися брейком. Однак жодної миті не здавалося, що Соболенко може програти. Пегула має гарну техніку та інтелект у розіграшах, але її удару бракує гостроти, а плану на гру – альтернативи. Вона намагалася весь час грати однаково і натрапила на нищівну відповідь: так не вийде. Сила першої ракетки вимагає значно більшого, щоб її здолати.

Пегулі не вистачило сміливості та рішучості. Ця тенісистка, яка без зайвого шуму піднялася на четверте місце, але так і не змогла зробити прорив. Завжди нейтральна, майже без емоцій, вона добре грає у спокійних умовах і схильна здаватися, якщо ситуація загострюється. У свої 31 рік вона, здається, досягла своєї межі, що немало. Однак цього недостатньо, щоб справді конкурувати з Соболенко, яка вже перемогла її у двох фіналах минулого сезону – в Цинциннаті та на US Open. Вони грають у різних лігах. Переможниця сьогодні практично не має рівних. Вона вже виграла шість із десяти турнірів серії 1000 і вперше святкує перемогу в Маямі, де вона проживає. Гегемон на харді, якщо вона здобуде перевагу на ґрунті та траві, теніс може отримати володарку цілої епохи. Постійно прогресуючи, вона рідко не буває серед найкращих.

БАДОСА: МЕТА – МАДРИД

Паула Бадоса останніми днями опублікувала низку повідомлень, у яких шкодувала про останню вимушену перерву, спричинену травмою спини, від якої вона страждає вже два роки. Проте іспанка не уточнила, коли планує повернутися на корт.

До поганих новин з Маямі, де вона була змушена відмовитися від матчу 1/8 фіналу проти Александри Еали, її план передбачав участь у турнірах у Чарльстоні та Штутгарті перед виступом у Мадриді – турнірі, який завжди викликав у неї особливий ентузіазм.

Саме на Мадрид вона й націлена, як розповіла в інтерв'ю. «Я злякалася, але цього разу мені не доведеться бути поза туром сім місяців, на щастя. Це невелика грижа. У мене є місяць, і я сподіваюся, що спина відреагує», – заявила дев'ята ракетка світу.

Бадоса змушена була знятися з турніру в Меріді у лютому, граючи у чвертьфіналі, а потім відмовилася від Індіан-Веллса; у Маямі – ще одна невдала спроба, і тепер подвійна відмова від старту ґрунтового сезону.

«Бувають моменти, коли я кажу: я більше не можу. Але любов до цього спорту змушує мене продовжувати, бо потреби, якщо чесно, у мене немає», – зізналася вона. «Я хочу продовжувати і кажу собі: давай, ще трохи, це буде остання інфільтрація, і я зупинюся. Остання, остання… І так я себе підштовхую».