Чи на часі говорити про жінок, коли у світі стільки всього відбувається?

Єврокомісарка з питань рівності Хаджа Лахбіб сама ж і відповідає на це питання: звісно, так. «Щодня ми бачимо заголовки про кризи, війни, податки, конкурентоспроможність. Особливо в цьому геополітичному контексті я переконана, що права людини, і особливо права жінок, повинні залишатися нашим дороговказом. Тому що жінки є наріжним каменем у питаннях війни, управління кризами, конкурентоспроможності. І рівність – це відповідь», – стверджує колишня журналістка та ексміністерка закордонних справ Бельгії, яка також відповідає за готовність до криз та управління ними («все взаємопов’язано», – запевняє вона) в інтерв'ю напередодні 8 березня.

Лахбіб представила в Брюсселі «дорожню карту для посилення прав жінок» в ЄС. Це настанова, яку Брюссель пропонує на найближчі роки, після п'ятирічки 2020-2025, протягом якої, в рамках так званої стратегії гендерної рівності Комісії, було досягнуто чималих успіхів: ЄС ратифікував Стамбульську конвенцію та схвалив директиву про гендерний баланс у радах директорів підприємств. Також було прийнято перший великий європейський закон проти насильства щодо жінок, хоча в ньому залишилося невирішеним – завдання, яке тепер потрібно буде знову спробувати виконати, за словами Лахбіб – затвердження визначення зґвалтування на основі згоди. Тепер необхідно закріпити всю цю політику та переконатися, що не буде зроблено кроків назад – що держави почали робити в інших сферах, таких як навколишнє середовище – до тих пір, поки ці закони повністю не набудуть чинності, протягом двох років, одночасно готуючи програму для подальшого просування вперед у найближчі роки. І тут вступає в дію нова дорожня карта.

«Йдеться про те, щоб подивитися правді в очі та побачити, де ми робимо життя жінок кращим, а де ми ще можемо це зробити краще», – підсумовує Лахбіб стратегію, яка не випадково проілюстрована дорогою, повною вигинів, на кожному з яких встановлені цілі, які ще можна покращити. Наприклад, зменшити насильство за ознакою статі в ЄС, де кожна третя жінка зазнала погроз і насильства, а кожна шоста стала жертвою сексуального насильства. Або збільшити участь жінок у політиці, гарантувати сексуальні та репродуктивні права або досягти прогресу в рівній оплаті праці. Важливо також, як підкреслює Брюссель, враховуючи опитування, які вказують на тривожні зміни в ставленні молоді, не лише заохочувати освіту жінок у все ще дуже чоловічих секторах, таких як наука, але й «просувати перспективу гендерного балансу на всіх рівнях освіти», серед іншого.

Все це відбувається тоді, коли політика рівності, нагадує Лахбіб (54 роки, Буссу, Бельгія), зазнає «відкатів» у багатьох частинах світу, починаючи зі Сполучених Штатів, де президент Дональд Трамп одним розчерком пера скасовує багато з цих політик, яких так важко було досягти.

Ще зарано оцінювати вплив заходів Трампа проти паритету та різноманітності в Європі, зазначає Лахбіб. «Але з іншого боку Атлантики до нас надходять випари тестостерону, і є небезпека, що цей аромат пошириться європейським континентом», – попереджає вона. Звідси і важливість, підкреслює вона, підтвердити готовність захищати рівність в Європі, тим більше, що виповнюється 30 років з моменту Пекінської декларації, яка встановила, що «права людини є правами жінок, а права жінок є правами людини». У цьому сенсі дорожня карта, хоча й не передбачає жодних нових конкретних законодавчих ініціатив, є «політичним зобов'язанням», за допомогою якого ЄС «підтверджує, що на 100% відданий гендерній рівності як основному праву», пояснює вона. Праву, яке, як ми бачимо від Сполучених Штатів до Аргентини чи Афганістану, ще не гарантовано. Навіть у Європі.

Можливо, одним з найбільш переконливих доказів того, як швидко можуть бути втрачені завоювання жінок, є той факт, що напередодні цього 8 березня опитування Євростату, засноване на даних за 2024 рік, вітає Бельгію як одну з країн ЄС, в якій присутність жінок в уряді найбільше зросла з 2014 року, на 32,8 відсоткових пункти, до 55,0%. Хіба що все вже змінилося: уряд, сформований у січні фламандським націоналістом Бартом Де Вевером, зробив значний крок назад у питаннях паритету: з його 15 міністрів лише четверо – жінки. В кабінеті ультранаціоналіста Віктора Орбана в Угорщині, одній з країн, що пасе задніх у питаннях гендерної рівності в ЄС, також немає жодної міністерки. У словацькому кабінеті троє жінок проти 17 чоловіків. «У нас досі лише 28 жінок-глав держав або урядів у світі з майже 200. І лише шість держав-членів досягли паритету вище 40% у своїх парламентах. Такими темпами нам знадобиться 130 років, щоб досягти рівноваги», – нарікає Лахбіб.

Ця рівновага також хитається в європейських інституціях. Новій Комісії, частиною якої є Лахбіб, вдалося досягти гендерного порогу по мінімуму (11 жінок, включаючи президентку Урсулу фон дер Ляєн, і 16 чоловіків) і лише після того, як глава європейської виконавчої влади сильно тиснула на держави-члени, щоб вони представляли жінок, після кількох раундів, в яких більшість пропонувала лише кандидатів-чоловіків. Те ж саме сталося з Європейським парламентом, де після червневих виборів вперше в історії зменшилася частка жінок.

Попри все це, «ЄС залишається найкращим місцем у світі для жінок», – підкреслює Лахбіб. Але саме тому, за її словами, він повинен бути орієнтиром і мати чітку гендерну стратегію. «Нам потрібне це політичне зобов'язання, щоб нагадати собі, що ми повинні дотримуватися наших цінностей. У той час як Сполучені Штати повністю змінюються під керівництвом Трампа, решта світу дивиться на Європейський Союз. Ми не лише єдиний ринок. Ми – союз цінностей».