Каталонська столиця повертає собі центральну роль у регіональній дипломатії, аналізуючи спадщину та майбутнє великої угоди 1995 року – Барселонського процесу.

Через три десятиліття учасники ще пам’ятають згенерований ентузіазм. 28 листопада 1995 року, у постреалістичній Барселоні, яка прагнула відновити свою середземноморську ідентичність, Європа та її південні сусіди підписали декларацію, що мала на меті трансформувати регіональну геополітику. Так народився Барселонський процес – угода, яка, за словами її архітекторів, відкривала «новий спосіб вирішення проблем» нашого Середземномор’я, для побудови спільного простору миру та процвітання.

Цей текст став можливим завдяки винятковому історичному моменту: відчуттю, яке сьогодні важко відновити, що Близький Схід стоїть перед невідворотною можливістю, і переконанню, що Середземномор’я може подолати свій образ роздробленої межі. Через три десятиліття баланс проекту коливається між світлом і тінню. Дипломат Сенен Флоренса, виконавчий президент Європейського інституту Середземномор’я (IEMed), розмірковує: «Існування Барселонського процесу структурувало, я б навіть сказав, геополітично, Середземномор’я, попри його відносну неефективність у конкретних проектах економічного та соціального розвитку».

Після угоди між членами ЄС та 12 країнами південного та східного узбережжя Середземномор’я (Алжир, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Марокко, Палестина, Сирія, Туніс, Туреччина, Кіпр та Мальта) були досягнуті відчутні прогреси – торговельні обміни, спільні культурні програми, початковий спільний політичний порядок денний – але також і значні регреси: блокування мирного процесу, переважно невдала демократизація на півдні, спалах нових конфліктів та клімат недовіри.

Жоан Боррель, заступник генерального секретаря Союзу для Середземномор’я (UpM), описує цей двоякий баланс через показовий образ: «Склянка наполовину порожня, але якщо її викинути, ми залишимося без води». Він наполягає, що «не можна відмовлятися від ідеї співпраці між країнами» – ідеї, яку поділяє і Флоренса: «Ми не досягли цілей чудового світу, які ставили перед собою в 95-му, коли думали, що до 2012 року у нас буде велика євро-середземноморська зона вільної торгівлі, але ми повинні продовжувати гребти. Якби сьогодні нам довелося написати бажання для регіону, ми б написали те саме, що й у 95-му. Принципи залишаються дійсними для створення зони миру та стабільності, спільного економічного прогресу та діалогу та взаєморозуміння».

Це підписання стало не лише дипломатичним етапом, а й закріпило роль Барселони. «Барселона стала містом-символом євро-середземноморської співпраці, настільки, що її синонімом є Барселонський процес», — підкреслює Флоренса. Каталонія прагне скористатися цим престижем, щоб очолити спільний фронт регіонів, які можуть залишити свій слід у реалізації нового Пакту для Середземномор’я – ініціативи Європейської комісії, спрямованої на зміцнення зв’язків та відновлення втраченого впливу в зоні величезного геополітичного інтересу для Європи.

На тлі цієї річниці Барселона приймає десятки самітів, конференцій та зустрічей високого рівня, кульмінацією яких стане X Форум Союзу для Середземномор’я.

Пакт для Середземномор’я, який має доповнити діяльність UpM, приділяє особливу увагу молоді регіону та її формуванню. «ЄС зрозумів, що Середземномор’я – це його логічний простір сусідства, і що інші гравці хочуть зайняти цей простір», — підкреслює Боррель, маючи на увазі такі сили, як Китай чи Росія.

Стефано Санніно, генеральний директор з Близького Сходу, Північної Африки та Перської затоки (DG MENA) Європейської комісії, наголошує: «Барселонський процес змінив перспективу; він означав зміну бачення та ставлення. Те, що він не приніс очікуваних результатів, не означає, що ідея погана. Це дуже фрагментований регіон з багатьма проблемами та конфліктами, і знайти спільний шлях було непросто, але майбутнє має бути за інтеграцією».

Річниця закликає не лише до спогадів, а й до дій: зміцнення ролі міст та регіонів, посилення торговельних та культурних зв’язків та оновлення політичної волі для побудови безпечнішого, процвітаючого та інтегрованого Середземномор’я; зусилля, які, хоча й очолювані Іспанією, приносять користь усій Європі. «Ми хочемо справжнього пакту з півднем Середземномор’я», — заявила комісар Суіка. «Ми перебуваємо в новому геополітичному контексті, і ми повинні приділяти цьому регіону більше значення та уваги».