Декількома словами
У Боснії і Герцеговині відзначають 30-ті роковини трагедії в Сребрениці, згадуючи жертв геноциду та розмірковуючи про наслідки війни.
У Боснії і Герцеговині відзначають 30-ті роковини трагічних подій у Сребрениці, де стався найбільший масовий розстріл цивільного населення в Європі після Другої світової війни. Пам'ять про геноцид, який забрав життя понад 8000 людей, оживає в серцях тих, хто вижив, та нащадків жертв.
Альмаса Саліхович, яка була свідком тих жахливих подій у віці восьми років, згадує про бездіяльність міжнародних сил і про те, як світ не зробив висновків з цієї трагедії. Вона підкреслює, що ООН не змогла захистити мирних жителів, залишивши їх напризволяще.
Згадуються історії порятунку та виживання. Мати Альмаси сховала свого 15-річного сина під сидінням автобуса, щоб врятувати його від розправи. Ті, хто вижив, розповідають про те, як сербські солдати грабували людей, відбираючи у них цінні речі.
У роковини трагедії люди збираються у Меморіальному центрі та на кладовищі в Поточарі, щоб вшанувати пам'ять загиблих. Багато з них досі не можуть знайти останки своїх близьких. Мірзета Каріч, яка втратила батька, говорить про біль і нестерпність втрати.
Трагедія у Сребрениці сталася на тлі війни в Україні, що викликає паралелі та нагадує про необхідність пам'ятати історію та боротися з безкарністю військових злочинців. Багато учасників тих подій, включаючи представників міжнародних організацій, висловлюють жаль про те, що світ не зміг запобігти повторенню подібних трагедій.
Сараєво та інші міста Боснії і Герцеговини нагадують про важливість збереження миру та запобігання новим конфліктам.
