У 2025 році Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) відзначає 75-ту річницю своєї діяльності. Ця знаменна подія слугує нагадуванням про важливість солідарності та спільних зусиль у подоланні одних із найскладніших гуманітарних викликів.

Створене Генеральною Асамблеєю ООН у Європі, спустошеній після Другої світової війни, УВКБ ООН спочатку мало тимчасовий мандат – три роки на допомогу мільйонам переміщених осіб. Проте ніхто не міг уявити, що ця обмежена в часі місія перетвориться на постійне зобов'язання. "Вважалося, що наслідки війни будуть швидкоплинними. Однак природа світу — з конфліктами, які не знаходять довготривалих політичних рішень, — підтримувала нашу діяльність", — пояснює Грейні О’Хара, представниця УВКБ ООН в Іспанії.

Альянси з УВКБ ООН зміцнюють компанії, сприяють підвищенню конкурентоспроможності та покращують їхню репутацію. Трудова інтеграція біженців створює реальний вплив, стимулює інновації, сприяє зростанню та генерує позитивні та довготривалі зміни.

Сьогодні, через сім з половиною десятиліть, місія організації залишається пов’язаною з елементарним принципом: жодна людина не повинна бути змушена тікати, щоб жити в безпеці. "Я б хотіла, щоб уряди, компанії та громади продовжували вірити у спільну відповідальність та захист найбільш вразливих людей", — зазначає О’Хара. "Якщо ми зможемо зробити так, щоб ніхто не почувався самотнім, коли йому доводиться тікати, це, без сумніву, стало б найціннішим подарунком, який ми могли б отримати на цю річницю."

Понад 122 мільйони людей є внутрішньо переміщеними особами та біженцями, що є найвищим показником за всю історію спостережень. За цими цифрами стоять призупинені життя, зруйновані домівки та перервані проєкти. УВКБ ООН працює не лише для надання екстреної допомоги, але й для підтримки майбутнього після того, як кризи перестають бути заголовками новин. "У світі з дедалі поляризованими дискусіями збереження солідарності та поваги до права на притулок є колективною відповідальністю. УВКБ ООН — це рішучий голос, який нагадує світу про його зобов'язання", — стверджує О’Хара.

Робота УВКБ ООН підтримується не лише державними внесками. Приватний сектор став ключовим союзником у розширенні впливу гуманітарних акцій. Агентство сприяє відбудові життів разом з компаніями, які просувають економічну та соціальну інтеграцію біженців та зміцнюють тканину приймаючих громад.

Для УВКБ ООН компанії є не просто донорами; вони є стратегічними партнерами, що мають здатність до інновацій, мобілізації ресурсів та перетворення солідарності на відчутні результати. "Я бачу величезний потенціал у проєктах, які поєднують технологічні інновації, стійкість та створення робочих місць для біженців", — наголошує О’Хара. "Інвестування в біженців — це не лише акт солідарності; це ставка на більш гуманне, справедливе та стійке майбутнє для всіх."

Серед найефективніших форм співпраці — корпоративні пожертви для проєктів у кризових умовах, інклюзивне працевлаштування, засноване на навичках, а не на міграційному статусі, програми професійної підготовки та наративи, що висвітлюють історії успіху та руйнують стереотипи. Переваги цих альянсів взаємні. Компанії знаходять кваліфіковані таланти, сприяють внутрішньому різноманіттю та зміцнюють репутацію бренду, що відповідає цінностям інклюзії. За даними McKinsey & Company, компанії, що прагнуть до різноманітності, на 35% прибутковіші та на 37% інноваційніші.

В Іспанії УВКБ ООН створило міцну мережу альянсів з компаніями, які демонструють, що прибутковість і зростання можуть йти рука об руку із соціальною відповідальністю. Ці зв’язки перетворюються на проєкти, які змінюють життя в різних регіонах світу, від Вірменії, де переміщені сім’ї отримують одяг від Inditex, до Зімбабве та Уганди, де Deloitte та Laboratorios Viñas підтримують освіту та охорону здоров’я.

Під час останньої Генеральної Асамблеї ООН штучний інтелект (ШІ) був визначений як ключовий інструмент для майбутнього гуманітарної діяльності. В УВКБ ООН визнають його величезний потенціал за умови відповідального та етичного застосування. "Ми вже досліджуємо його застосування для покращення збору даних, оптимізації розподілу допомоги або прогнозування переміщень населення в кризових умовах", — пояснює Грейні О’Хара. Але вона попереджає, що жоден алгоритм не може замінити емпатію. "Технологія ніколи не зможе замінити людський елемент, який, як правильно сказано, є суттєвою опорою гуманітарної роботи. Наша робота ґрунтується на довірі, слуханні та емпатії."