У 2025 році Організація Об'єднаних Націй (ООН) відзначатиме 80-річчя свого заснування. Ця подія змушує нас переглянути її історію та спроектувати майбутні десятиліття, особливо в умовах неспокійного, мінливого та складного світового контексту. Закінчення Другої світової війни стало не лише кінцем кошмару, а й глибоким усвідомленням необхідності пошуку такої форми глобального управління, яка б запобігла новим конфліктам, що спустошують людство.

Міжнародна спільнота вирішила створити ООН з метою збереження миру, захисту людської гідності, дотримання міжнародного права та сприяння соціальному прогресу.

Протягом восьми десятиліть ООН досягла значних результатів, включаючи встановлення норм міжнародного права, а також реалізацію програм у сфері охорони здоров'я (життєво важливих під час нещодавньої пандемії), продовольства, гуманітарної допомоги, гендерної рівності, прав людини, захисту довкілля та сталого розвитку. Завдяки своїм миротворчим силам, відомим як «блакитні шоломи», організація прагнула покласти край серйозним конфліктам і стабілізувати зони напруженості.

ООН залишається незамінним майданчиком для найважливішої міжнародної співпраці в історії, де народи зустрічаються для вирішення спільних проблем, а держави-члени працюють разом, незважаючи на розбіжності. Різноманітність є цінністю, яку організація захищає та поважає.

Сьогодні світ стикається з викликами, які піддають наші інститути серйозному випробуванню:

• Війни, як-от в Україні та Судані, залишають по собі тисячі загиблих, руйнування та голод.
• Поглиблюється нерівність, посилюється транснаціональна організована злочинність.
• Кліматична криза змушує мільйони людей до переміщення.
• Поширюється дезінформація, а використання штучного інтелекту розвивається надзвичайно швидко.
• Довіра до багатосторонності підривається.

Яка найкраща відповідь на ці численні кризи та загрози? Чи потрібні нам поодинокі зусилля, чи об'єднання сил для спільних рішень? Відповідь очевидна: багатосторонність необхідна як ніколи. Вона змінює життя, нації та курс людства, що ООН доводила протягом десятиліть. Саме багатосторонність дозволяє нам орієнтуватися в умовах турбулентності, не втрачаючи спільного курсу та мети.

Попри видимі кризи, більшість країн дотримуються міжнародного права. Це свідчить про те, що порядок, заснований на правилах, все ще працює. Держави роблять це не лише з переконання, а й тому, що без миру неможливий розвиток. Варто захищати та зміцнювати інститут, який уможливлює взаєморозуміння та досягнення угод.

Якщо ми прагнемо більшої багатосторонності, якщо ми хочемо, щоб ООН запобігла лихам, які нам загрожують, необхідно привести її у відповідність до сучасних вимог. З нагоди її 80-річчя ініціатива реформи є гарною відправною точкою. Організація має стати ефективнішою, для чого необхідно усунути дублювання, оптимізувати її структуру та ресурси. Вона повинна мати більші можливості для передбачення криз та відновлення довіри до діалогу як законного та ефективного шляху до миру. Її управління має бути орієнтоване на відчутні та вимірювані результати.

Нам потрібна відкрита, інклюзивна багатосторонність, вкорінена в сучасних реаліях. Мир, справедливість та сталість є взаємозалежними, але цементом, який об'єднує все, є просування та захист прав людини, які понад усе ставлять гідність особистості. Шлях уперед вимагає посилення Організації Об'єднаних Націй. Лише завдяки співпраці та колективній прихильності ми можемо знайти довгострокові рішення перед обличчям загроз, з якими ми стикаємося як міжнародна спільнота. Тільки так ми забезпечимо стале майбутнє для всього людства.