Декількома словами
Саміра Хаміді з Amnesty International критикує міжнародну спільноту за мовчання щодо ситуації в Афганістані, заявляючи, що воно легітимізує режим талібів. Вона закликає до створення механізму відповідальності для талібів та посилення підтримки афганських жінок, підкреслюючи їхню стійкість і опір.
Саміра Хаміді, відповідальна за кампанії Amnesty International в Афганістані, рішуче засуджує пасивність міжнародної спільноти, заявляючи, що вона фактично легітимізує режим талібів. Хаміді, яка з міркувань безпеки проживає в еміграції у Лондоні з 2021 року, наголошує, що "світове мовчання" є величезним розчаруванням і сприймається талібами як негласне схвалення їхніх дій.
Під час інтерв'ю у Мадриді, де Хаміді зустрічалася з представниками влади Іспанії, вона наголошувала на необхідності запровадження міжнародного механізму притягнення талібів до відповідальності за порушення прав людини. Вона також закликала збільшити підтримку афганських жінок, які продовжують чинити опір як всередині країни, так і за її межами. Хаміді зазначила, що, хоча вигнання дає безпеку, воно не приносить миру, а єдине, що дає їй відчуття спокою, – це інтенсивна робота в Amnesty International.
Хаміді, уродженка Кабула з 46-річним досвідом роботи в міжнародних організаціях (ЄС, ООН, структури ООН з питань жінок) у сфері прав людини, особливо прав жінок, зазначає, що таліби помилилися у своїх очікуваннях. Вони вважали, що зіткнуться з тими самими жінками, що і під час їхнього першого правління (1996-2001 рр.), які були позбавлені освіти та політичних прав. Однак за останні 20 років афганські жінки здобули освіту, повністю інтегрувалися на ринок праці, подорожували та брали активну участь у житті суспільства, усвідомивши свої права. Це призвело до посилення опору та формування єдиного голосу жінок, як в Афганістані, так і за його межами.
Особливе занепокоєння викликає заборона талібів на освіту для дівчат і жінок, включаючи вищу освіту. Хаміді підкреслює, що це призведе до критичної нестачі лікарів, медсестер та акушерок, що стане величезною проблемою у традиційному суспільстві, де лікар-чоловік не завжди може оглянути пацієнтку. Збільшення кількості примусових та дитячих шлюбів – ще одна трагедія, що поглиблюється відсутністю правового захисту та притулків, які існували до приходу талібів.
Amnesty International не має можливості розміщувати своїх співробітників в Афганістані через надзвичайні ризики, але отримує інформацію завдяки контактам з активістами, журналістами та жінками всередині країни, використовуючи безпечні канали зв'язку. Організація також збирає дані із супутникових знімків та інтерв'ю з афганцями в еміграції. Хаміді повідомила, що у 2022 році двом дослідникам, які не були афганцями, вдалося відвідати країну для підготовки звітів про становище жінок та ситуацію на кордонах, але зараз така присутність малоймовірна.
Нещодавнє збільшення кількості примусових депортацій афганців з Пакистану також є серйозним приводом для занепокоєння. Amnesty International нагадує, що ці дії порушують принцип невислання, який забороняє повертати людей до країн, де їхньому життю та свободі загрожує небезпека, що очевидно стосується афганських біженців, особливо жінок.
Незважаючи на розчарування міжнародним мовчанням, Amnesty International продовжує публікувати звіти та чинити тиск на уряди та ООН. Хаміді підкреслює, що сила організації – у її 10 мільйонах членів по всьому світу, мобілізація яких дозволяє досягати результатів, як-от розслідування Міжнародним кримінальним судом дій лідера талібів та іншого високопоставленого чиновника за звинуваченням у злочинах проти людяності у вигляді гендерного переслідування.
