Декількома словами
Стаття аналізує байдужість світу до трагедії в Газі, де люди щодня потерпають від руйнувань, голоду та насильства. На тлі безперервного жаху автор закликає не відвертатися та зберігати людяність.
Багато хто вважає, що світом рухає економіка, інтереси, пристрасті. Але, можливо, значно сильніше на долі світу впливає відсутність інтересу та пристрасті – тобто байдужість.
Життя дивовижно стійке і продовжується попри все. Ця очевидна істина лише підкреслює жорстокість того, що відбувається. Нашу повсякденність можуть порушити перебої з електрикою чи постачанням, пандемія чи криза. Але загалом життя йде своїм плином. Воно продовжується, залишаючись осторонь від жаху, і навіть поступово до нього звикає. Втім, як і ми самі.
Уряд Ізраїлю продовжує свої дії, розглядаючи можливість встановлення контролю над сектором Гази, який вже перетворено на руїни і перебуває на межі голоду. Щодня із сектору Гази надходять кадри, на яких цілі сім'ї рятуються втечею серед уламків, стоять у чергах за шматком хліба або намагаються отримати хоч якусь медичну допомогу в екстремальних умовах.
Нещодавно було оприлюднено аудіоповідомлення від Каєда Хаммада, який проживає в секторі Гази. У ньому він каже: "Скажіть їм, що те, що відбувається в Газі, стане ганьбою для людства, тому що ті, хто не вмирає від бомб, помирають від голоду. Ми дійшли висновку, що краще загинути від ракети, ніж від голоду". Такі його слова – краще смерть від бомби, ніж від голоду. Але життя, яке для цих людей зупинилося, в решті світу продовжується.
Життя йде своїм плином, тому що воно включає жах та байдужість. Воно включає сором та каяття, а також питання про те, чи могли ми щось зробити або можемо зробити зараз. Вибір того, до чого бути байдужим, є одним із найзначущих рішень, хоча ми приймаємо його майже інстинктивно. Але це наш вибір, як і збереження нашої здатності обурюватися та дивуватися.
Це завжди залишиться з нами – усвідомлення того, що ми не врятуємо світ, але здатність знайти в будь-який момент доступну нам дію, яка хоча б заспокоїть наше сумління. Наприклад, зобов'язання пам'ятати і не забувати. Дивитися, навіть якщо боляче. Особливо якщо боляче. Життя продовжується, але іноді просто необхідно кричати.
