Декількома словами
Журналістка поділилася своїм поглядом на проблему злиднів та реакцію суспільства на неї, порушивши питання про видимість проблеми та реальні способи її вирішення.
Нещодавно журналістка опинилася в центрі скандалу через свої висловлювання щодо злиднів. В інтерв'ю вона зізналася, що уникає поїздок у метро, бо бачить там надто багато жебраків, що викликає у неї фізичне нездужання. Цей вчинок викликав критику з боку колег, які звинуватили її в класовості.
Авторка статті зізнається, що з дитинства відчуває дискомфорт при вигляді людей, що живуть у злиднях. Вона вдається до всіляких хитрощів, щоб уникнути зустрічі з ними: переходить на інший бік вулиці, об'їжджає магазини, аби не бачити тих, хто просить милостиню. Проте, на її думку, проблема злиднів не вирішується, а лише відсувається на задній план.
Вона зазначає, що навіть в аеропорту, де, здавалося б, не повинно бути жебраків, ситуація погіршилася. У мадридському аеропорту Барахас сотні людей, від душевнохворих до безробітних, змушені ночувати в терміналі Т-4 через відсутність коштів. Тоді як влада, замість надання реальної допомоги, воліє ігнорувати проблему, ховаючи її від очей суспільства.
Авторка висловлює жаль, що навіть у таких місцях, як аеропорт, де раніше можна було уникнути зустрічі зі злиднями, тепер це неможливо. Вона ставить питання, коли люди почнуть помічати цю проблему та вживати заходів для її вирішення, а не просто намагатися її ігнорувати.
