Декількома словами
Новина про зростання дитячої бідності в Іспанії, проблеми з харчуванням та необхідні заходи соціального захисту.
Попри економічне зростання, багато іспанських дітей живуть в умовах, що нагадують трагічні сюжети романів Чарльза Діккенса. Термін «діккенсівське дитинство» стає все більш актуальним в Іспанії, відображаючи зростаючу проблему дитячої бідності.
Вчителі повідомляють про збільшення кількості учнів, які потребують додаткової підтримки через складне економічне становище. Соціальна та економічна незахищеність дітей безпосередньо впливає на їхню успішність. Згідно з дослідженням EsadeEcPol, погіршення матеріальних умов є ключовим фактором цього явища. У період з 2019 по 2023 рік частка дітей, які приходять до школи голодними, зросла на 55%, досягнувши 26% від загальної кількості дітей. У сім'ях з низьким доходом цей показник сягає 52% (порівняно з 40% у 2019 році). Недостатнє харчування в ранньому віці серйозно загрожує інтелектуальному розвитку.
Проблема дитячої бідності в Іспанії посилюється й іншими факторами, такими як шкільні знущання, жорстоке поводження, насильство, проблеми з психічним здоров'ям та збільшення кількості дітей, які перебувають під опікою соціальних служб. Автор задається питанням, чому суспільство приділяє так мало уваги проблемі дитячого голоду. Ймовірно, причина криється в застарілих поглядах, коли бідність пов'язували з лінощами та небажанням працювати.
Наразі у Великій Британії понад 3 мільйони дітей живуть у сім'ях працюючих бідних. Кризи в сім'ях, розлучення, незаплановані вагітності, втрата роботи, відсутність житла – все це призводить до того, що сім'ї тимчасово опиняються за межею бідності. В Іспанії спостерігається аналогічна ситуація: сім'ї, де діти відчувають голод, часто стикаються з безробіттям, проблемами з житлом, неповними сім'ями та нестачею можливостей для догляду за дітьми.
Поширена думка, що бідність викликана «культурою залежності». Автор вважає це помилковим поглядом, стверджуючи, що діти та молоді люди, які живуть у бідних сім'ях, не мають можливості розвивати свої таланти. Він вважає, що аргумент про «культуру залежності» – наслідок зростаючої нерівності. Нерівність, на думку автора, розбещує моральні почуття багатих, цитуючи Адама Сміта.
Для вирішення проблеми «діккенсівської бідності» в Іспанії вживаються певні кроки, наприклад, збільшення допомоги для сімей з дітьми. Проте необхідно зосередитись на вирішенні проблем із зайнятістю, житлом та підтримкою сімей. Автор пропонує розширювати успішний досвід допомоги сім'ям в отриманні житла та працевлаштуванні. Необхідно також допомагати сім'ям самостійно справлятися з вихованням дітей. Зокрема, йдеться про підтримку молодих сімей та неповних сімей.
В інших країнах впроваджуються універсальні допомоги на дітей. Автор також пропонує стимулювати створення великих сімей, які включають кілька поколінь. Наприклад, розглянути можливість компенсації витрат бабусям та дідусям, які піклуються про онуків.
Іспанське суспільство повинно усвідомити масштаби «діккенсівської бідності», тому що інвестиції в дітей – це найприбутковіша інвестиція в майбутнє країни. Не можна забувати про це, особливо в умовах можливих скорочень соціальних видатків.
