Декількома словами
Професор Енріке Бонете презентував книгу "Етика війни", де аналізує моральні виклики сучасних конфліктів, зокрема в Україні та Секторі Гaзи. Він вважає оборону України етично виправданою і наполягає: без справедливості мир після війни не буде безпечним та тривалим.
Енріке Бонете, професор етики та філософії Університету Саламанки, у своїй новій книзі "Етика війни" розмірковує над мораллю та правом на самозахист у збройних конфліктах. Поштовхом до написання книги стали події в Україні, зокрема повномасштабне вторгнення Росії у лютому 2022 року, а також конфлікт у Секторі Гaзи, що спалахнув у жовтні 2023 року.
Бонете зазначає, що історія людства написана "ріками крові та горами трупів". Зважаючи на це, виникає питання: чи має сенс теорія "справедливої війни"?
Професор критикує так званий "реалістичний беліцизм", який, на його думку, виступає за відсутність моральної оцінки війни, де головна мета – перемога будь-якою ціною заради політичних чи економічних інтересів держави.
На противагу цьому, етика війни, що розвивалася століттями в політичній думці, встановлює чіткі моральні межі. Ці межі стосуються як причин початку конфлікту (неприпустимість неспровокованого вторгнення), так і його ведення (заборона нападу на цивільних, погане поводження з полоненими), а також завершення (необхідність справедливого миру та покарання за воєнні злочини).
Енріке Бонете вважає абсолютно неприйнятним з етичної точки зору дії Росії, такі як вторгнення в іншу країну, катування та вбивства цивільних, депортація дітей та бомбардування житлових районів. Він наголошує, що нація, яка зазнала такого нападу, має невід'ємне моральне право на самозахист і звернення за допомогою до сусідніх країн.
Більшість політичних мислителів вважали оборонну війну законною. На думку Бонете, було б "моральним дефіцитом", якби демократичні європейські країни не підтримали економічно, політично та військово атаковану державу, паралельно з дипломатичними зусиллями для завершення конфлікту.
Професор висловлює обурення з приводу пропозицій мирних врегулювань, які передбачають територіальні поступки з боку України та можуть призвести до безкарності винних в агресії та воєнних злочинах. Він вважає такі шляхи "глибоко несправедливими" і такими, що приносять вигоду агресору. Бонете підкреслює, що аморально, коли агресор отримує будь-які переваги від застосування насильства.
Визнаючи, що реальність часто підпорядковується силі, як у "переговорному реалізмі" деяких лідерів, Бонете стверджує, що етика війни має викривати та зупиняти такий підхід через його аморальність. На його переконання, демократичні суспільства повинні беззастережно підтримувати жертву агресії, як Україна, керуючись принципами модерних філософів.
Він зауважує, що українці, як і російські солдати, відчувають виснаження від війни. Також існує занепокоєння щодо зменшення військової підтримки з боку Європи та США. Однак Бонете попереджає: якщо закінчення конфлікту та встановлення миру будуть принизливими для України та Європи, такий мир буде "крихким, нестабільним" і може стати передумовою для нових, ще більш жорстоких воєн. Без справедливості після війни мир не може бути безпечним чи довготривалим. Це означатиме, що жах насильства виявився "ефективним методом" для досягнення цілей агресивними державами, що є небезпечним для майбутнього людства.
Студенти Бонете активно долучилися до обговорення матеріалів під час написання книги. Професор відзначає, що більшість його учнів чутливі до проблематики війни та етики, усвідомлюючи її актуальність у сучасному світі.
