У непростий час, коли світ стикається з численними викликами, харчування набуває особливого значення, особливо з огляду на його соціальні наслідки. Яскравим прикладом є історія палестинського шеф-кухаря Мохаммеда Аль-Омріна, який у лютому минулого року роздавав піци в місті Газа, перетворюючи їжу на символ надії та стійкості.

Автор розмірковує над питанням, чи є сенс торкатися кулінарних тем, коли світ охоплений такими драмами, як конфлікт у Газі, міграційна криза, відступ від прав людини та кліматична надзвичайна ситуація. Однак підкреслюється, що їжа є фундаментальною потребою людини, а її соціальний вимір часто недооцінюється.

У статті наведені приклади того, як їжа стає інструментом осмислення та протистояння труднощам: від проєктів, що зберігають палестинські сорти овочів в Іспанії, до досліджень, які показують, що насолода різноманітними кухнями значно пов'язана з позитивним ставленням до мігрантів та меншою схильністю голосувати за ксенофобських політиків.

Висновок чіткий: гастрономія не повинна ігнорувати реальність, зосереджуючись виключно на розкоші. Натомість вона має звертати увагу на свої соціальні наслідки, такі як справедливі умови праці в ресторанах та важливість приготування їжі вдома як акту опору хижацькому капіталізму. Справжня гастрономія у сучасному світі — це та, що враховує навколишню дійсність і служить інструментом для покращення суспільства, а не "оркестром на Титаніку", що грає для обраних.