Декількома словами
Новина про те, як геноцид стає можливим, ґрунтуючись на дослідженнях Жана Ацфельда, який досліджував трагедії в Руанді та Боснії.
Французький письменник Жан Ацфельд у своїх книгах досліджував механізми, що призводять до геноциду, на прикладах трагедій у Руанді та Боснії. Його роботи, засновані на свідченнях тих, хто вижив, та розповідях винних, розкривають, як зароджується і поширюється ненависть, яка призводить до жахливих наслідків.
ХХ століття, яке пройшло через дві світові війни та відзначилося багатьма трагічними подіями, стало епохою геноцидів. Меморіал у Тієпвалі, присвячений жертвам битви на Соммі, відображає суть цього століття: "століття, коли люди постійно спостерігають, як близькі зникають за горизонтом". Ці слова якнайкраще описують жахи Голокосту, ГУЛАГу, зникнення людей у Південній Америці та на площі Тяньаньмень.
Геноциди в Боснії та Руанді стали кульмінацією століття, сповненого жаху, і, водночас, провісниками майбутніх трагедій ХХІ століття. У цих випадках поняття геноциду було підтверджено міжнародною спільнотою. Масові вбивства, вчинені хуту в Руанді (близько мільйона загиблих за три місяці в 1994 році) та сербами в Сребрениці (вісім тисяч убитих за кілька днів у липні 1995 року), відбулися на очах світової спільноти, яка виявилася нездатною зупинити ці звірства.
Жан Ацфельд, колишній журналіст "Libération", висвітлював ці події та написав книги, такі як "Сезон мачете", засновані на розповідях учасників різанини в Руанді. Він також написав книгу "У гущавині життя. Розповіді з руандійських боліт", яка описує жахливі деталі цих подій, показуючи "банальність зла", про яку писала Ханна Арендт. У книзі докладно описуються події 1994 року, коли тисячі тутсі були вбиті хуту та їхніми спільниками.
Ацфельд зосереджує увагу на повсякденному житті геноциду, наводячи приклади організації вбивств. Він пояснює, що все це стало можливим завдяки багаторічній пропаганді, яка нав'язувала ідею про "зайвість" цілого народу. Подібні процеси відбувалися в Боснії, Руанді та нацистській Німеччині, і, на жаль, продовжують відбуватися і в наші дні, коли риторика ненависті та демонізації призводить до нових трагедій.
Головна тема книг Ацфельда — співіснування і те, що відбувається, коли воно руйнується. Його роман «Роберт Мітчем не повернеться» розповідає про пару спортсменів, сербського православного та боснійського мусульманина, чиї життя зруйнувала війна. Ця книга нагадує про те, як крихко мирне співіснування. Недавнє інтерв'ю Ацфельда в Le Monde стосувалося цінностей, від яких відмовляється Ізраїль, руйнуючи Газу. Ацфельд, єврей за походженням, зазначив, що Ізраїль руйнує саму суть іудаїзму. Він підкреслив, що для світу, як ніколи важливо вміння жити разом, однак, ми, схоже, рухаємося в протилежному напрямку. Не можна забувати, що завжди можна йти до прірви, але й вибір співіснування залишається можливістю.
