Декількома словами
Нова книга розкриває темні сторінки історії Ірландії, пов'язані з експлуатацією матерів-одиначок у притулках, керованих церквою та державою.
У ХХ столітті в Ірландії, зокрема з 1920-х по 1990-ті роки, існувала система притулків для незаміжніх матерів, якими керували католицькі черниці. Ці заклади, які фінансувалися державою та сім'ями, офіційно мали на меті допомагати жінкам, яких суспільство відкидало та часто виганяло з дому. Однак на практиці багато з цих притулків перетворилися на місця експлуатації, де жінок примушували до праці, а їхніх дітей віддавали на усиновлення, нерідко без згоди матерів.
Тема цих притулків періодично спливає в ірландському суспільстві, але в 2014 році відбувся новий сплеск інтересу. Історик виявила, що в одному з таких закладів, у місті Туам, понад 800 немовлят було поховано без упізнання в старій вигрібній ямі. Цей скандал викликав суспільний резонанс і призвів до створення урядової комісії з розслідування.
Ірландська журналістка Кейлін Хоган присвятила три роки розслідуванню цих подій, результатом якого стала книга. Авторка дає слово колишнім мешканкам притулків, які прагнуть дізнатися про долю своїх дітей, та усиновленим дітям, які шукають своїх біологічних матерів. Хоган також спробувала представити точку зору церкви, хоча визнає труднощі отримання свідчень з того боку.
В Ірландії того часу незаміжні вагітні жінки піддавалися осуду та презирству. Відсутність можливості зробити аборт та суспільне засудження змушували багатьох звертатися до притулків, щоб зберегти вагітність у таємниці. Книга Хоган під назвою "Республіка ганьби" яскраво відображає цю трагічну епоху, коли материнство поза шлюбом тягло за собою страшне тавро.
Книга описує долі тисяч жінок, які пройшли через ці заклади та шукають моральну та матеріальну компенсацію. Авторка також критикує пасивність і безпринципність ірландської держави, яка використовувала рабську працю цих жінок. Суспільство вимагає від держави розслідування цих подій.
