Декількома словами
Кази, традиційна ковбаса з м'яса та жиру коня, є важливим елементом дієти спортсменів у Центральній Азії та вважається делікатесом. Цей продукт з глибоким культурним корінням, пов'язаним з кочовим способом життя, досі популярний і може продаватися як у вареному, так і в сирому вигляді.
Кази – це традиційна ковбаса, виготовлена з м'яса та жиру коня, що є делікатесом у країнах Центральної Азії. Цей унікальний продукт, який часто подають як холодну закуску або гарнір, має давню історію та особливе значення в культурі харчування регіону. Вважається, що він може позитивно впливати на фізичні показники, зокрема у спортсменів.
Для приготування кази використовують м'ясо та жир коня, переважно з реберної частини, у співвідношенні приблизно 70% м'яса до 30% жиру. Особливістю є те, що м'ясо і жир не перемелюються, а нарізаються довгими смугами товщиною близько трьох сантиметрів. Їх приправляють часником, сіллю та чорним перцем, а потім набивають у ретельно очищені кінські кишки. Після цього ковбасу зазвичай відварюють, хоча іноді її також коптять або в'ялять для тривалого зберігання.
Готовий кази – це, як правило, вигнута ковбаса значного розміру, яка може мати не дуже витончений вигляд. Її подають холодною, нарізаною скибочками товщиною близько сантиметра. На зрізі добре видно великі білуваті шматки жиру та темніші шари м'яса.
У різних народів Центральної Азії (як-от узбеки, казахи, киргизи, татари) кази відомий під різними назвами (кази, чучук, казилик), але скрізь він вважається поживним і корисним продуктом.
Одним із найбільш відомих прикладів використання кази в дієті спортсменів є історія казахстанської збірної на Олімпійських іграх 2012 року в Лондоні. Тоді спортивне керівництво Казахстану наполягало на дозволі ввезення цієї ковбаси, аргументуючи це тим, що кази є незамінним джерелом білка для їхніх боксерів, борців та важкоатлетів, попри суворі британські правила щодо імпорту м'ясної продукції.
Хоча прямий зв'язок між вживанням кази та спортивними результатами науково не доведено, цікаво, що на тих Олімпійських іграх казахстанські спортсмени здобули 11 медалей, значна частина яких була завойована атлетами, які вживали цей традиційний продукт.
Походження кази тісно пов'язане з кочовим минулим народів Центральної Азії, де кінь був життєво важливим не тільки для пересування, але й для харчування. Вважається, що ця ковбаса є символом глибокої поваги цих народів до коня.
Сьогодні кази є частиною не лише повсякденного, але й святкового столу. Його подають на весіллях, поминках та інших значних урочистостях. Він може виступати як самостійна закуска, але частіше – як обов'язковий гарнір до традиційних страв, наприклад, узбецького плову чи казахського бешбармаку. У цих ситних стравах насичений смак кази гармонійно доповнює загальний смак.
Нещодавно міжнародний кулінарний рейтинг TasteAtlas включив кази до списку 100 найкращих ковбас світу, віддавши йому 85-те місце. Незважаючи на відносно невисоку позицію в глобальному рейтингу, на ринках Центральної Азії цей продукт залишається надзвичайно популярним. Його часто виготовляють кустарним способом, особливо восени та взимку.
Кази продається як у вареному вигляді, готовому до вживання, так і в сирому, який потребує варіння щонайменше дві години. Також його можна спробувати в численних вуличних кафе біля ринків, де його часто подають із зеленим чаєм без цукру. Незвичайне поєднання? Можливо, але цей напій також вважається корисним і, хто знає, можливо, теж має свій внесок у спортивні перемоги.
