Декількома словами
Інтелектуал Кертіс Ярвін висловив своє бачення майбутнього США, пропонуючи замінити демократію корпоративною диктатурою. Він упевнений, що така модель допоможе вирішити проблеми, які стоять перед сучасним суспільством.
Упродовж останнього року Кертіс Ярвін, провокаційний мислитель, перестав бути маргінальною фігурою так званого «темного Просвітництва» та зайняв центральне місце в ідеологічній війні в США, ставши пророком «MAGA-всесвіту».
Кертіс Ярвін (1973) — інтелектуальний посланець, який поєднує технологічні амбіції з культурними прагненнями. Він назвав дві свої компанії Urbit і Tlon, що є відсиланням до оповідання Хорхе Луїса Борхеса «Тльон, Укбар, Орбіс Терціус».
У своїй книзі «Сіре дзеркало. Брошура 1: Неспокій» Ярвін постає як полімат, амбітний, але розсіяний, інтелектуальний прототип епохи, отруєної надлишком інформації, часу обурених і збитих з пантелику громадян, готових повірити в будь-яку нісенітницю.
Існує й третій Ярвін: провокаційний мислитель з неспокійним розумом і юнацьким виглядом, який виступає за антисистемні ідеї, як-от скасування демократії та уряду та заміна їх технократичними структурами.
Останнім часом Ярвін перестав бути маргінальною фігурою «темного Просвітництва» та перетворився на одного з найвпливовіших діячів Кремнієвої долини та США, зайнявши центральне місце в ідеологічній війні в США як оракул «MAGA-всесвіту». Його ідеї набули широкого поширення в десятках телешоу та подкастах з великою аудиторією на радикальному правому фланзі, включно з шоу Такера Карлсона.
Деякі вважають його філософом, що стоїть за Джаредом Венсом. Однак його мислення — це не так замкнута система, як клаптикова ковдра, зшита з історії, літератури та частих занурень у Вікіпедію.
Ярвін відчинив двері свого будинку в престижному районі Берклі-Гіллз, за півгодини їзди від Сан-Франциско, в понеділок вранці. Він був у шкарпетках, джинсах і сорочці, яка, здавалося, була витягнута з пляшки.
Основною передумовою діалогу була провокація: як зрозуміти хаос, який переживають Сполучені Штати? Протягом чотирьох годин у двох інтерв'ю його відповіді виляли між океанічними відступами, чергуючи посилання на Габріеля Гарсіа Маркеса з отруйними випадами проти еліти та політичного істеблішменту. Витягти цілісне бачення з цього зигзагу було непростим завданням. Але Ярвін завжди був винятково сприйнятливим до питань і критики, немов йому подобалося не стільки бути правим, скільки сам спорт дебатів.
«Демократія вмирає, а ліберальні суспільства розкладаються», — стверджує Ярвін. Він зазначає, що «демократія» занадто часто використовується в майже орвеллівському сенсі, як евфемізм для уряду обраних інституцій, тоді як насправді йдеться про щось набагато більше схоже на громадянське суспільство. На практиці те, що більшість країн називають демократією, насправді є меритократичною олігархією. Ця різниця має основоположне значення, бо визначає, як ми аналізуємо все інше; те, що здається демократією, майже завжди є інституційним управлінням еліти, яка увіковічує себе.
За його словами, інститути, як-от Гарвард і Єль, від самого початку були пов'язані з владою. Освіта, видавнича справа і чиновники утворюють те, що він називає Собором. Собор — це як мозок, він задає інтелектуальний напрямок; глибинна держава, бюрократія — це машина. Цей тип режиму, олігархія громадянських суспільств, з часом має тенденцію гнити. Він перетворюється на ринок ідей, але мета — процес, а не результат. Погані ідеї можуть процвітати, меритократія теж зазнає невдачі.
Популізм виникає саме як неочікуваний наслідок цього ринку: прості люди, як-от футбольні мами у Facebook, починають вірити та поширювати змови. Ніхто не керує цим процесом, і це не російська пропаганда. Це просто те, що система виробляє за своєю природою.
Ярвін також торкнувся теми пандемії COVID-19, заявивши, що вона показала всі тріщини системи, так само як Чорнобиль показав провал Радянського Союзу. На його думку, COVID-19 не був інструментом для викликання кризи, а став нормальною наукою, що перетворилася на бюрократичне безумство. Він піддав критиці наукову журналістику, яка, за його словами, занадто залежала від доступу до тих самих чиновників, за якими вона повинна була спостерігати.
На закінчення, Ярвін запропонував свій погляд на майбутнє: корпоративну монархію, де уряд функціонує як добре керована компанія. Він вважає, що це дозволить об'єднати інтелект, престиж, науку та мистецтво з владою, що, на його думку, є ключем до стабільного та довговічного порядку.
