Декількома словами
Клаудіо Гроссман, юрист і член комісії ООН, вважає, що Чилі має вибачитися за викрадення дітей і закликає до політичної угоди для вирішення проблеми.
Відомий юрист Клаудіо Гроссман, член Комісії міжнародного права ООН, вважає, що держава Чилі має принести вибачення за недостатній захист, який призвів до викрадень дітей у країні. У своєму інтерв'ю, даному після прийняття на себе відповідних справ, він підкреслив необхідність широкої політичної угоди для вирішення проблеми викрадення немовлят.
Гроссман, який також є позивачем у справах про незаконні усиновлення в період з 1970 по 1990 рік, зазначає, що неможливо залишитися байдужим до цих трагічних історій. Він згадує випадок зі своїм студентом Джиммі, який розповів про те, як його викрали. Його мати, бідна чилійка, народила його в лікарні, де їй сказали, що він помер.
Історія Джиммі, підтриманого прийомними батьками зі США, спонукала Гроссмана взяти його справу та інші подібні справи в чилійських судах. Він зазначає, що матері, які побачили своїх дітей через десятиліття, відчували величезний біль. Гроссман вважає, що ці випадки можуть бути кваліфіковані як злочини проти людяності.
В інтерв'ю Гроссман також порушив питання про роль держави в цих злочинах, вказуючи на відповідальність влади за відсутність захисту та розслідування. Він закликає до національної угоди з цього питання і вважає, що держава має вибачитися перед потерпілими. Гроссман підкреслює, що викрадення дітей відбулися до і після диктатури Піночета, що підкреслює системний характер проблеми.
Гроссман зазначає, що викрадення дітей відбувалися в період з 1970 по 1990 рік, але злочини не обмежуються цим періодом. Він підкреслює, що необхідно знайти справедливість для всіх жертв і створити умови, за яких сім'ї зможуть возз'єднатися, а викрадені діти зможуть відновити свою національність та зв'язки з Чилі.
