Нещодавній кліматичний саміт COP30, що відбувся в Бразилії, завершився без прямого згадування викопного палива або необхідності його поступової відмови в підсумковій декларації. Ця подія була розцінена як чергова втрачена можливість у боротьбі з глобальним потеплінням, попри одностайний науковий консенсус, який підтверджує, що викиди парникових газів, що спричиняють кліматичну кризу, головним чином обумовлені спалюванням викопного палива.

Протягом трьох десятиліть, з моменту прийняття Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату в 1992 році, акцент завжди робився на пом'якшенні викидів, а не на адаптації до поступової відмови від основних джерел — нафти, газу та вугілля. Лише кілька з 30 проведених самітів явно згадували викопне паливо та необхідність енергетичного переходу.

Проведення саміту в Белені відбувалося на тлі глобального зростання популізму, що заперечує зміну клімату, з колишнім президентом США Дональдом Трампом на чолі. Таким чином, COP30 розпочався з невеликими перспективами прогресу. Однак, з першого дня, за ініціативою його господаря, президента Луїса Інасіу Лули да Сілви, викопне паливо несподівано стало центральною темою дебатів. На заключному етапі зустрічі 40 країн, включаючи Іспанію, яка була одним з ініціаторів, закликали включити до підсумкової декларації дорожню карту щодо викопного палива. Це не було можливим через протидію нафтових держав. Попри це, той факт, що викопне паливо залишалося в центрі дискусій, демонструє зростаюче визнання проблеми та збереження прихильності до багатосторонності в найкритичніший момент кліматичної боротьби, коли її суперники найсильніші.

Паризька угода встановила ряд потреб і цілей, тому що політики повірили в те, що говорили вчені. З того часу накопичуються докази того, що потепління прогресивно прискорюється, і що екстремальні погодні явища ставатимуть дедалі жорсткішими та численнішими. Ці явища призводять до людських втрат та сотень мільярдів економічних втрат. Як ультраправий кліматичний заперечник, так і відступ у екологічній політиці становлять небезпеку. Не тільки тому, що вони не справляються з надзвичайною екологічною ситуацією, що переживає планета, але й тому, що руйнують соціальний консенсус про те, що ця надзвичайна ситуація — незалежно від ідеології кожного — стосується всіх нас.