Декількома словами
Стаття про розчарування в правлячій еліті, корупційні скандали та відсутність підзвітності.
У статті йдеться про природу влади та розчарування в «елітах», що ілюструється конкретними прикладами корупції та зловживання владою. В основі роздумів лежить ідея про те, що люди, які перебувають при владі, не завжди відповідають ідеалізованому уявленню про мудрих і доброчесних правителів.
Стаття починається з цитати про те, що «не впаде зі сходів Ла-Монклоа» – іронічної фрази, що позначає наївну віру в те, що при владі завжди стоять найкращі з нас. Автор же, навпаки, стверджує, що реальність набагато прозаїчніша. Приклади корупційних скандалів, таких як зв'язок з повіями та витоки інформації, демонструють, що люди у владі часто не кращі за тих, хто сидить в автобусі на задніх сидіннях.
Особлива увага приділяється персоні Лейре Дієс, чия діяльність нагадує сюжет із серіалу «Пакита Салас». Вона пропонувала угоди з прокуратурою, зустрічалася з адвокатом Карлеса Пучдемона та намагалася здобути компромат на співробітників UCO. Автор підкреслює, що подібні дії викликають почуття розчарування та недовіри до правлячої еліти.
На закінчення автор зазначає, що, незважаючи на всі скандали, влада часто навіть не намагається запропонувати переконливих пояснень своїм діям. Це створює відчуття, що громадськість просто ігнорують, що ще більше підриває довіру до політичної системи.
Складається враження, що "еліти" - це ті самі люди, що сиділи на задніх рядах у школі, тільки тепер вони в костюмах. Замість вишуканих інтриг - примітивні схеми та елементарні помилки.
