Декількома словами
Сесілія Бобес аналізує протести 11 липня 2021 року на Кубі, підкреслюючи їх значення для кубинського суспільства та зростаюче невдоволення населення.
Чотири роки тому, 11 липня 2021 року, на Кубі пройшли масштабні протести, які стали однією з найзначніших подій в сучасній історії країни. В річницю цих подій кубинська дослідниця Сесілія Бобес заявила, що кубинський уряд розуміє, що йому доводиться мати справу з суспільством, яке «більше не готове терпіти все».
Протести 11 липня стали кульмінацією невдоволення населення, викликаного економічною кризою, нестачею продовольства та медикаментів, а також обмеженнями свободи слова та доступу до інформації. Бобес, доктор соціології та професорка Латиноамериканського факультету соціальних наук (FLACSO) в Мексиці, відзначає, що ці протести стали можливі завдяки поширенню інтернету, який дозволив людям обмінюватися інформацією та координувати свої дії.
За словами Бобес, протести 11 липня відрізнялися від попередніх акцій протесту, таких як «Малеконасо» у 1994 році. Тоді протест був швидко придушений, в той час як протести 2021 року охопили всю країну. Бобес підкреслює, що інтернет зіграв ключову роль в організації протестів, дозволивши людям дізнатися про них і приєднатися до них.
Після протестів уряд відповів репресіями, арештами та тривалими тюремними строками для учасників. Незважаючи на це, протести продовжилися, хоча й в менших масштабах. Бобес зазначає, що невдоволення населення зберігається, і люди продовжують протестувати проти нестачі води, електрики та інших проблем. Вона вважає, що кубинське суспільство змінилося і більше не боїться висловлювати своє невдоволення владою.
На закінчення, Бобес підкреслює, що уряд розуміє, що йому доводиться стикатися з новим рівнем суспільного невдоволення. Протести 11 липня стали поворотним моментом, відкривши перед кубинцями можливість, хоча і пригнічену, протестувати.
