В ніч з 17 на 18 березня хірург Фероз Сідхва прооперував шістьох пацієнтів за п'ять годин у лікарні Насера в Хан‐Юнісі, на півдні Сектора Гази. Він працює там з неурядовою організацією, яка за той час прийняла близько 280 поранених. Одним із них був 17‐річний Ібрагім Бархум, який помер через п'ять днів, за кілька хвилин до виписки, коли медичний центр зазнав ізраїльського бомбардування.

«Якби мене не покликали оглянути іншого пораненого в реанімації з кровотечею, я б залишився біля свого пацієнта, пояснюючи, як доглядати за колостомою вдома, і, ймовірно, загинув би разом із ним. Очевидно, ціллю був його родич, який також загинув під час атаки», — розповідає цей американський лікар під час онлайн‐зустрічі журналістів та співробітників гуманітарних організацій, що працюють у Газі.

Всі вони описують жахливу ситуацію в охороні здоров'я після зриву перемир'я понад тиждень тому та гуманітарну катастрофу, не схожу ні на що бачене раніше: лікарні майже без ресурсів, медики, змушені обирати, кого лікувати, а кого залишити помирати, недоїдаючі немовлята без доступу до харчових добавок, сотні тисяч людей майже без питної води, тисячі онкохворих без лікування, сім'ї, які не можуть втекти, бо не мають інвалідного візка для транспортування дитини з ампутованою ногою зруйнованими вулицями, або батьки, пригнічені суїцидальними думками, бо не знають, як подбати про своїх дітей.

«Ніхто не зміг опрацювати травму, пережити горе та поговорити зі своїми дітьми чи батьками про те, що вони втратили в цій війні. Жителі Гази в багатьох випадках більше не сприймають себе як людей, вони втратили гідність і будь‐який контроль над тим, що відбувається», — пояснює Ясер Абу Джамей, директор Програми громадського психічного здоров'я Гази (GCMHP).

«Жителі Гази в багатьох випадках більше не сприймають себе як людей, вони втратили гідність і будь‐який контроль над тим, що відбувається», — Ясер Абу Джамей, палестинський психіатр.

Життя двох мільйонів мешканців Сектора Гази продовжує погіршуватися, оскільки з початку березня жодна гуманітарна допомога не надходить, а бомбардування відновилися з новою силою. З моменту зриву крихкого перемир'я, встановленого в середині лютого, яке було порушено 18 березня, загинуло понад 800 людей, а загальна кількість загиблих з жовтня 2023 року вже перевищує 50 000, за даними місцевого міністерства охорони здоров'я, контрольованого ХАМАС.

«Лікарні — це вже не лікарні, у кращому випадку вони надають базові послуги. Лікарі вирішують, якого пацієнта лікувати першим, визначаючи, хто житиме, а хто помре, що викликає у них величезне почуття провини. Вони не можуть оперувати в належних умовах, і навіть якщо операції вдаються, пацієнти можуть померти від інфекції через брак ліків та післяопераційного догляду», — описує Асіль Байдун з гуманітарної організації Medical Aid for Palestinian.

Неймовірне та непоправне

Лише 22 з 35 лікарень Гази все ще працюють, але функціонують на межі можливостей через брак місця, персоналу, ліків, палива, генераторів, респіраторів та інкубаторів, серед іншого, цитують гуманітарні працівники дані ООН. «Крім того, понад 10 000 пацієнтів потребують термінової евакуації, але Ізраїль не дає дозволу на виїзд. У нас немає слів, щоб описати, що сьогодні означає бути лікарем і пацієнтом у Газі», — додає Байдун.

Представниця Medical Aid for Palestinian також наголошує на занедбаності хронічних хворих, наприклад, онкопацієнтів, які не отримували лікування вже півтора року. «Йдеться про близько 30 000 людей», — уточнює вона.

Александра Саєх з організації Save the Children пояснює, що за два місяці перемир'я вони прийняли 4 000 недоїдаючих дітей у двох клініках організації в Секторі Гази. «Немовлята, які вже народилися з недостатньою вагою. Але зараз ні ці діти, ні їхні матері не приходять на прийом, бо вони налякані й не виходять зі своїх домівок чи притулків. Це може мати довічні наслідки як для новонароджених, так і для їхніх матерів», — зазначає вона.

Гуманітарні працівники підкреслюють, що є сім'ї, які не можуть пересуватися, бо не мають інвалідного візка для транспортування дитини чи родича. «Тисячі неповнолітніх зазнали ампутації однієї або двох ніг. Усі вони потребують догляду, який недоступний, а також протезів, яких немає», — нагадує Саєх.

«Якщо гуманітарна допомога не надійде, у лікарні нічого не залишиться, і ми не зможемо допомагати людям», — Фероз Сідхва, хірург‐волонтер.

Гевін Келлехер з Норвезької ради у справах біженців (NRC) підкреслює, що палестинці збентежені наказами про евакуацію, які не є чіткими, почуваються виснаженими після понад п'яти місяців війни з жовтня 2023 року і чудово розуміють, що «в Газі немає безпечного місця, куди б вони не пішли». «Багато хто навіть не може найняти осла, щоб завантажити свої речі та втекти. Понад мільйон людей потребують нових наметів, але вони не надходять до Сектору. Тому вони скупчуються будь‐де: у маленьких наметах, коридорах шкіл чи лікарень або в напівзруйнованих будівлях, які іноді обвалюються, ховаючи їх під уламками», — резюмує він.

Саєх із Save the Children також нагадує, що близько 10% боєприпасів, скинутих Ізраїлем на Газу, не вибухнули, що створює додатковий ризик під час втечі чи пошуку притулку. «Газа усіяна нерозірваними вибуховими пристроями, які спричиняють катастрофічні поранення», — стверджує вона.

Усі гуманітарні працівники наголошують на «неймовірному і, ймовірно, непоправному» емоційному впливі, якого зазнають жителі Гази, особливо діти, і ставлять питання, чи можливо буде загоїти ці рани та підготувати їх до майбутнього.

«Діти не можуть спати, мають кошмари та агресивну поведінку. Навколо вони бачать лише руйнування, бомбардування, накази про евакуацію, мертвих... Сотні дітей залишилися самі, їм доводиться доглядати навіть за молодшими братами та сестрами, бо втратили батьків під час бомбардувань. А дорослі почуваються винними, бо їм боляче бачити своїх дітей такими й не мати змоги подбати про них, їх охоплюють чорні думки та суїцидальні ідеї. Я не знаю, що буде з усіма цими людьми далі», — деталізує палестинський психіатр Ясер Абу Джамей.

Питання днів

Клеманс Лагуарда з Oxfam International пояснює з Дейр‐ель‐Балаха, в центрі Гази, що пріоритетом її організації є забезпечення людей чистою водою, оскільки більшість інфраструктури та колодязів зруйновано, сильно пошкоджено або знаходиться в районах, куди наразі ізраїльська армія не дозволяє доступ. «Жителі Гази мають у кращому випадку 20 літрів води на день на людину, що змушує їх обирати між приготуванням їжі, питтям та миттям», — пояснює вона. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) вважає, що для гідного життя потрібно від 50 до 100 літрів на людину на день. Лагуарда підкреслює, що санітарна ситуація катастрофічна через повне руйнування каналізації, що сприяє поширенню хвороб.

«Жителі Гази мають у кращому випадку 20 літрів води на день на людину, що змушує їх обирати між приготуванням їжі, питтям та миттям», — Клеманс Лагуарда, Oxfam International.

«До Гази не надходить жодної краплі палива з 2 березня. Нестабільна система гігієни та санітарії зазнає колапсу за лічені тижні, якщо Ізраїль не дозволить доставити паливо», — каже вона. «Ми хочемо перестати латати діри й надавати більш значущу та стійку підтримку, але для цього нам потрібно, щоб надходила допомога, а гуманітарні працівники могли безпечно працювати. Нам потрібна ця гарантія, щоб полегшити надзвичайні страждання всього населення», — додає вона.

Хірург‐волонтер Сідхва пояснює, що в лікарні Насера раціонують ліки, і якщо бомбардування триватимуть, а кількість поранених зростатиме, лікарня не зможе приймати пацієнтів. «Якщо гуманітарна допомога не надійде, у лікарні нічого не залишиться, і ми не зможемо допомагати людям», — каже він.

Таку ж ситуацію описує Келлехер з NRC щодо пекарень. «Наразі в Секторі працює 16 пекарень, але борошна їм вистачить на чотири дні. Після цього, якщо нічого не зміниться, випікати хліб буде неможливо», — попереджає він.