Наслідуючи приклад інших країн регіону, таких як Лівія, Туніс та Марокко, уряд Мавританії активізував свої дії проти нелегальної міграції. За перші чотири місяці цього року мавританські органи влади перехопили понад 30 000 мігрантів. Тисячі з них були примусово вислані, а решта утримуються в центрах тимчасового тримання.

За той же період було ліквідовано близько 80 мереж нелегальної міграції, тоді як за весь минулий рік їх було 148. До в'язниці відправлено 119 осіб, пов'язаних із цією діяльністю, що на 33,8% менше порівняно з аналогічним періодом 2024 року.

Ситуація загострилася наприкінці 2023 року, коли Сенегал, після трьох років нестабільності, завершив свою політичну кризу у березні 2024 року. У той час судна з громадянами Малі, Сенегалу, Гамбії, Гвінеї та навіть азійських країн, таких як Бангладеш чи Пакистан, майже щодня відправлялися з мавританських міст Нуадібу та Нуакшот. Це значною мірою пояснює, чому у 2024 році на Канарські острови прибуло майже 47 000 осіб – найбільша кількість за всю історію. Брак засобів нагляду та поліцейська корупція сприяли вибуховому зростанню величезного бізнесу, від якого багато хто отримував вигоду.

Усвідомлюючи це, іспанська влада, а разом з нею і європейська, подвоїли свої зусилля зі співпраці. У лютому разом із президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн було оголошено про спільні інвестиції понад 500 мільйонів євро, а в серпні було обіцяно шляхи легальної міграції та проєкти навчання для молоді. Мавританська влада запевняла, що робить усе можливе, щоб зупинити потік човнів до Канарських островів, однак джерела в секторі безпеки вказували, що вони могли б робити значно більше, і що працівники самих поліцейських сил були залучені до цього бізнесу.

З початку 2025 року уряд Мавританії посилив контроль за документами як на дорогах, так і у великих містах. Як наслідок, у столиці країни, Нуакшоті, мігранти стали менш помітними. За цей період уряд затримав близько 30 000 осіб, які перебували в країні нелегально або перетнули кордон у недозволених місцях.

Для їх розміщення були облаштовані центри. Намір уряду – їх вислати, що відбувається з африканцями через сухопутний кордон із Малі та Сенегалом, а з азійцями – авіарейсами.

Міністр внутрішніх справ Мавританії Мохамед Ахмед Мохамед Лемін минулого тижня заявив у парламенті, що цих нелегальних мігрантів приймають «у центрах, забезпечених послугами, такими як харчування, вода, електрика та санітарні зручності», де їхні права дотримуються, а процеси висилки здійснюються «відповідно до міжнародних конвенцій, національного суверенітету та міжнародних зобов'язань у галузі прав людини». Він додав, що «наша країна, як і всі інші, має повне право регулювати та контролювати переміщення іноземців на своїй території, право, яке стає дедалі важливішим з огляду на зростаючу кількість мігрантів, які нелегально в'їжджають на нашу територію».

Ці висилки не стосуються осіб, які мають статус біженця – близько 300 000 осіб, здебільшого малійців.

Однак не всі країни дотримуються такої ж думки. У березні цього року міністерка закордонних справ Сенегалу Ясін Фалл засудила «нелюдське поводження» з громадянами її країни, висланими з Мавританії, та оголосила про початок переговорів з владою цієї країни для з'ясування умов цих повернень. Уряд Сенегалу почав відмовлятися від висилки громадян Гамбії та Гвінеї через прикордонний пункт Россо, що наразі обговорюється між двома урядами. Правозахисні асоціації також виступили із засудженням випадків жорстокого поводження та насильства під час цього процесу. Наприкінці березня уряд Малі висловив своє «обурення» поводженням зі своїми громадянами. Міністр у справах малійців за кордоном Мосса Аг Аттахер повідомив на пресконференції, що близько 1800 громадян цієї країни були вислані з Мавританії «за останні тижні».

10 квітня мавританська делегація на чолі з міністром закордонних справ Мохамедом Салемом Ульд Мерзугом відвідала Малі, щоб пояснити владі цієї країни нові заходи контролю за міграцією. Під час свого виступу в Бамако він пояснив, що у 2024 році біля узбережжя було знайдено 500 тіл молодих африканців, а у 2025 році їх вже близько сотні, назвавши це «людською трагедією, з якою ми повинні боротися разом». За останні місяці десятки тіл були знайдені на пляжі Ла-Гуера на півдні країни, дуже близько до Нуадібу.

Окрім затримання та висилки мігрантів, Мавританія активізувала боротьбу проти тих, хто організовує відправлення човнів. За словами міністра внутрішніх справ, жандармерія ліквідувала близько 80 мереж і з початку року відправила до в'язниці 119 осіб. Серед затриманих є й деякі співробітники силових структур, які брали участь у цьому бізнесі: місяць тому жандарм та поліцейський із Россо були ідентифіковані як ті, хто брав гроші за пропуск до країни осіб без документів.