Декількома словами
Повінь 1951 року в Мехіко: масштабна катастрофа, що затопила столицю Мексики, та заходи, вжиті для боротьби з наслідками.
У липні 1951 року Мехіко пережив одну з найбільш руйнівних повеней у своїй історії. Після кількох днів сильних дощів, система дренажу столиці вийшла з ладу, і вода затопила вулиці та проспекти. Рівень води в деяких районах досяг двох метрів, що призвело до серйозних наслідків для мешканців міста.
Постраждали багато районів, особливо історичний центр, де люди були змушені використовувати човни та плоти для пересування. Ця подія, відома як «остання велика повінь», тривала три місяці та залишила незабутній слід у пам'яті мексиканців.
Вранці 16 липня 1951 року велика частина Мехіко опинилася під водою. Розлита вода затопила дві третини міста після потужного тропічного шторму, що обрушився на центральну частину країни. Дренажна система не впоралася з об'ємом опадів, що призвело до затоплення вулиць і площ.
Повінь також нагадала про більш ранні катастрофи, наприклад, про повінь 1629 року, коли місто було майже повністю затоплено на п'ять років. З того часу робилися спроби захистити місто від повеней, але місто, побудоване на колишній озерній області, залишається вразливим перед стихією.
Після трагедії 1951 року уряд вжив масштабних заходів, включаючи будівництво нових насосних станцій та розширення системи колекторів. Також розпочалося будівництво другого тунелю Текіск'як, завершене у 1954 році, у спробі запобігти повторенню подібних катастроф. Тим не менш, проблеми з повенями в Мехіко залишаються актуальними, і місто продовжує шукати рішення для захисту від природних катаклізмів.
