Декількома словами
Справа про примусові стерилізації в Перу дійшла до Міжамериканського суду з прав людини. Тисячі жінок домагаються справедливості та компенсацій за порушення їхніх прав.
У Перу тисячі жінок, які стали жертвами примусових стерилізацій за часів правління Альберто Фухіморі, борються за справедливість. Справа Селії Рамос, яка померла внаслідок цієї політики, дійшла до Міжамериканського суду з прав людини (МСПЛ), відкриваючи шлях до можливих компенсацій та заходів щодо запобігання повторенню подібних випадків.
Історія Селії Рамос – лише одна з тисяч. У 1997 році 34-річна жінка з сільської місцевості була змушена пройти стерилізацію під тиском медичного персоналу. Операція була проведена без дотримання всіх необхідних умов для добровільної згоди, що призвело до її смерті через відсутність належного медичного обладнання та догляду.
У період з 1996 по 2000 рік, в рамках Національної програми репродуктивного здоров'я та планування сім'ї, було проведено близько 346 000 стерилізацій. Програма, яка супроводжувалася маніпулятивною рекламою та тиском на жінок з уразливих верств населення, характеризувалася дискримінаційним характером. Багато жінок були піддані процедурі без їх згоди.
Жертви цих примусових стерилізацій були виключені з процесу правосуддя. На даний час у Перу відсутня комплексна програма, що гарантує відшкодування збитків постраждалим. Справа Селії Рамос у МСПЛ дає надію на відновлення справедливості та визнання репродуктивного насильства як форми гендерного насильства.
Суд може зобов'язати Перу провести розслідування, покарати винних, надати постраждалим повне відшкодування та розробити політику, що гарантує права на сексуальне та репродуктивне здоров'я, зокрема, право на інформовану згоду. Боротьба за справедливість триває, і справа Селії Рамос – важливий крок на цьому шляху.
