Декількома словами
Стаття про те, як іспанське суспільство та політики реагують на думку зарубіжної преси, особливо британської. Автор закликає не бути «більшими католиками, ніж Папа Римський» і покладатися на власну думку.
В Іспанії досі надають великого значення думці зарубіжної преси, особливо коли йдеться про критику чи похвалу на адресу країни. Цей феномен, коли вітчизняні політики та журналісти орієнтуються на те, що напишуть у The Times чи інших закордонних виданнях, викликає подив і навіть іронію.
Автор статті підкреслює, що в інших країнах, таких як Великобританія чи Франція, немає такої залежності від думки зарубіжних ЗМІ. Депутати не розмахують газетами з критичними статтями, і уряд не демонструє захоплено позитивні відгуки з-за кордону.
Прикладом слугує історія Сари Монтьєль, яку в Іспанії почали сприймати всерйоз лише після того, як про неї написала каліфорнійська преса. Автор наводить паралелі з сучасними зірками, чиє визнання також приходить після схвалення в Лос-Анджелесі. Критики та експерти, на думку автора, часом надто довго чекають схвалення з-за кордону, перш ніж оцінити талант.
На завершення автор закликає не бути «більшими католиками, ніж Папа Римський», тобто не надавати надмірного значення думці закордонних видань, ігноруючи власну думку та здоровий глузд.
