Декількома словами
Новина про трагічні події в Газі та про проблему байдужості до людських страждань. Автор закликає до співпереживання.
Після трагедії в Освенцімі, як стверджував філософ Теодор Адорно, стало неможливо писати поезію. Але, як зазначає автор, це торкнулося не лише поезії, а й віри в християнського Бога, чиє мовчання викликало сумніви навіть у Папи Римського. Питання, яке постало перед багатьма після Освенціму, залишається актуальним і сьогодні, особливо при вигляді репортажів про події в Газі. Це питання про те, як зберегти людяність перед обличчям жорстокості.
Багато глядачів воліють перемкнути канал або вимкнути телевізор, не в силах винести побачене. Але, як нагадує автор, очікування швидкого повернення до звичного життя, коли жахливі кадри будуть перекриті рекламою і безтурботними сюжетами, лише посилює проблему байдужості. Автор наводить як приклад відвідини концтабору Маутхаузен, де школярі сміялися в газовій камері, не розуміючи жаху того, що відбувається.
Ця безучасність, на думку автора, проявляється і у ставленні до трагедії в Газі. Ізраїльські ракети, що падають на жінок і дітей, падають і на нашу совість. Якщо ви не плачете, бачачи цю трагедію, значить, ви мертві, – підсумовує автор.
Автор – письменник і журналіст, лауреат премій Альфагуара і Надаль. Його професійний шлях розпочався в різних виданнях, а потім він працював парламентським кореспондентом. Він спеціалізується на статтях, репортажах і нарисах.
