Декількома словами
В Колумбії насильство триває, незважаючи на зміну акторів. Стаття аналізує елементи трагедії, риторику ненависті та закликає до поміркованості.
У Колумбії триває насильство, яке повторюється знову і знову, незважаючи на зміну дійових осіб та мотивів. Стаття аналізує повторювані елементи колумбійської трагедії, розглядаючи як конкретні випадки, так і загальну атмосферу ненависті та поляризації в політичному дискурсі.
У Колумбії, як і багато років, насильство не вщухає, незважаючи на зміну виконавців та мотивів. Автор статті акцентує увагу на тому, що в обговоренні насильства використовуються одні й ті самі кліше, оскільки нові слова для опису старої трагедії знайти важко.
Як приклад наводяться недавні трагічні події та старі випадки насильства, такі як вбивство Мігеля Урібе, а також вбивства Гайтана, Карлоса Пісарро. Автор зазначає, що колумбійське суспільство вже звикло до смертей жертв та вбивць, які часто гинуть самі.
Окрема увага приділяється «риториці ненависті», що лунає в політичних дебатах. Автор критикує як правих, так і лівих, вказуючи на взаємні звинувачення та використання образливих виразів. Автор згадує слова, сказані після вбивства одного з прихильників. Він критикує лицемірство політичних заяв, коли засуджуються лише дії політичних опонентів.
Автор також наводить приклади риторики насильства у США, вказуючи на висловлювання Дональда Трампа. Автор ставить запитання, як можна очікувати поміркованості та стриманості в суспільстві, де насильство стало нормою.
Насамкінець статті автор закликає до поміркованості та стриманості, визнаючи, що це може виявитися «голосом волаючого в пустелі» в умовах колумбійського насильства, що триває. Закликає до пошуку нових слів для опису старих проблем.
