Обрання кардинала американсько-перуанського походження Превоста Мартінеса на папський престол, який взяв ім’я Лев XIV, засвідчило тверду відданість Ватикану принципам соціальної доктрини Католицької церкви та активну підтримку політики щодо міграції.

Незважаючи на спроби протидії його обранню, що включали, за твердженнями, медійні кампанії, досьє на кардиналів-виборців та підпільну дипломатію, вибори виявилися успішними. Ці дії, спрямовані на унеможливлення появи на престолі Папи францисканського спрямування, виявилися марними.

Позиція нового понтифіка стала значною поразкою для тих, хто виступає проти принципів соціальної справедливості, трудових прав та прав мігрантів (окрім гендерних питань). Подібно до Лева XIII, автора визначної енцикліки Rerum Novarum 1891 року, що кодифікувала соціальну доктрину Церкви та адаптувала її до реалій капіталізму, новий Папа Лев XIV також активно відстоює ці цінності.

Його дії та заяви є свого роду культурним контрнаступом проти ідеології антилібералізму. У той час як деякі діячі, наприклад, Хав’єр Мілей, публічно заявляють, що «соціальна справедливість є моральною аберацією», Папа Лев XIV, спираючись на енцикліку Лева XIII, яка багаторазово згадує та розвиває концепцію соціальної справедливості, підкреслює важливість трудових прав, обмеженого робочого дня, захисту літніх людей та вдів, а також вихваляє профспілки та зобов’язує уряди «серйозно полегшувати становище пролетарів».

Позиція Папи Лева XIV демонструє пряме несприйняття «трампізму». Ця позиція не є новою і не є повторенням поглядів його попередника. Ще у 2018 році, будучи єпископом у Перу, він підтримав заяву кардинала Купіча з Чикаго (його рідного міста, відомого історією боротьби за восьмигодинний робочий день), спрямовану проти міграційної політики першої адміністрації Трампа. У заяві йшлося: «Немає нічого навіть віддалено християнського в політиці, яка відділяє дітей від їхніх батьків і замикає їх у клітках».

На початку поточного року віце-президент США Дж.Д. Венс в інтерв’ю Fox News (29 січня), пояснюючи політику «Америка передусім» та депортації мігрантів, заявив: «Ви любите свою родину, потім свою громаду, потім свою країну…» і лише в самому кінці всіх інших, додавши, що «крайні ліві перевернули цей порядок», маніпулюючи вченням Святого Августина. Превост, колишній голова августинців, рішуче відповів йому у твіттері (3 лютого): «Венс помиляється: Ісус не просить нас ранжувати нашу любов до інших».

Пізніше, 11 лютого, з’явилася його розлога заява, що містила «критичне судження» щодо масових депортацій, «незгоду» з ототожненням мігрантів та «злочинності», а також заклик до «братства, відкритого для всіх без винятку». Папа активно поширив це послання. А 14 квітня він підтримав позицію ватиканіста Рокко Пальмо проти жорсткого вислання сальвадорця Кільмара Абрего, процитувавши питання: «Хіба ви не бачите страждання? Хіба ваше сумління не мучиться? Як ви можете мовчати?».