Декількома словами
Нова стаття про ксенофобію, проблеми інтеграції мігрантів та небезпеку ненависті на прикладі британських туристів та інших культурних особливостей.
Літо, відпустки, і британські таблоїди знову у своєму репертуарі. Нещодавно один з них розповів історію про жінку, яка вирушила до Греції за путівкою «все включено» і… не змогла знайти собі британської їжі.
Головною скаргою була відсутність британського сніданку, зокрема, бекону та сосисок. На це в соціальних мережах негайно відреагували, висміюючи абсурдність ситуації: «Прокляті греки, подають свою їжу у своїй власній країні!»
В Іспанії теж люблять посміятися з британців, які не бажають розлучатися зі своїми звичками навіть на відпочинку. Можна прилетіти на Канарські острови, їсти ту ж їжу, читати ті ж газети, дивитися те ж телебачення і вирішувати ті ж кросворди, що й у якомусь Сандерленді, і тільки сонце нагадає, що ти в іншій країні.
Багато говориться про те, що мігранти «не інтегруються» в культуру країни, що приймає. Але виникає питання: а хто мається на увазі під цим терміном? Можливо, британці, які купили собі будиночок в Іспанії і не бажають пробувати місцеву кухню?
Автор закликає задуматися про те, що означає «інтеграція». Приклад зі Швейцарії, де французу, який прожив там десять років, відмовили в громадянстві, показує всю складність цього питання.
Хто є хто і звідки родом – завжди складне питання, особливо в Іспанії, де складно знайти єдину національну ідентичність. Автор зазначає, що навіть диктатура Франко не змогла цього зробити.
У підсумку люди, які використовують риторику ненависті, поділяються на дві групи. Перші хочуть, щоб «неугодні» їм іноземці просто зникли. Другі хочуть, щоб чужинці зникли з їхнього життя зовсім. Але небезпека в тому, що кордони між «своїми» та «чужими» дуже рухливі. І якщо віддати визначення іноземця екстремістам, то під цю категорію може потрапити будь-хто.
Тому, будьте обережні з ненавистю. Адже одного разу «чужим» може виявитися той, кого ви любите, або навіть ви самі.
