Декількома словами
Католицька Церква обрала своїм новим главою американця Лева XIV (Превоста). Це перший Папа зі США в історії, і його обрання розглядається як сміливий та геостратегічно важливий крок у непрості часи для Церкви. В своєму першому зверненні новий понтифік закликав до миру та єдності.
Католицька Церква перебуває на роздоріжжі: масова втрата покликань, закостеніла курія та величезна поляризація щодо подальшого шляху. У цій ситуації обрання американця Лева XIV (Превоста) є, безсумнівно, сміливим, але, ймовірно, і розумним кроком.
Хоча він став першим Папою зі Сполучених Штатів, його національність має пом’якшувальні обставини для вірян на Півдні та в Європі: він багато років служив за межами США, а його батьки мають французьке та іспанське походження. Це згладжує ефект, подібно до того, як аргентинець Хорхе Маріо Бергольйо (Франциск) мав італійське коріння.
Церква ретельно зважує кожен крок, і при виборі Превоста були враховані як багато аспектів його біографії, так і безсумнівні геостратегічні причини. Важливо згадати, що у 1939 році, напередодні Другої світової війни, кардинали обрали понтифіка (також на дуже короткому конклаві), враховуючи складну світову обстановку.
У нинішні часи, коли в Європі триває відкрита війна, а очільник Білого дому Дональд Трамп веде наступ на різних фронтах, обрання Превоста набуває особливого значення. Перша поява нового понтифіка на балконі базиліки Святого Петра у четвер ясно продемонструвала його примирливий настрій. Заклик до миру, до єдності Церкви та теплий спогад про свого попередника не залишають сумнівів: яку б лінію він не обрав, вона буде далекою від догматичної суворості Бенедикта XVI і, можливо, від різких кроків Франциска.
Лев XIV покликаний заспокоїти збентежену, спантеличену та глибоко розділену Церкву. Як він діятиме? Уже зараз лунають заклики йти шляхом Франциска, хоча не зовсім зрозуміло, що під цим мається на увазі, тоді як інші вимагають його активного втручання в управління Церквою, яке видається дещо занедбаним. Прогресивний сектор терміново вимагає більшої участі у прийнятті рішень та відкриття дверей для жінок. Лев XIV у своєму першому зверненні, переданому Франциском, наголосив на необхідності залучення не тільки духовенства, а й мирян до аналізу проблем цієї тисячолітньої інституції, яка не може вийти з лабіринту, створеного вагою її історії та бездіяльністю перед обличчям стрімких змін у суспільстві.
Всупереч прогнозам, які схилялися до обрання італійського Папи, з кардиналом-державним секретарем П'єтро Пароліном як основним кандидатом, вибір Превоста, який від початку сприймався як поміркований і консенсусний кардинал, викликає певну розгубленість. Швидкість прийняття рішення, попри те, що конклав був найчисленнішим і глобальним в історії Церкви та, ймовірно, мав зіткнутися з більшими труднощами у пошуку консенсусного імені, може викликати сумніви щодо істинного сенсу цієї системи. Виникає питання, чи не є цей вражаючий і захопливий механізм лише інсценуванням реального вибору, зробленого на таємних зустрічах і зібраннях, що множаться в Римі під час тривалого жалоби за померлим Папою, у період, який називається «новендіалес». Але це вже інша історія.
