Декількома словами
У Мадриді спостерігається парадоксальна ситуація: притулки для безхатьків переповнені, але офіційна статистика показує зниження кількості людей, які живуть на вулиці. Стаття аналізує суперечливу ситуацію та методи обліку.
Мадрид стикається з парадоксальною ситуацією: муніципальні притулки для безхатьків переповнені, водночас офіційні дані демонструють зменшення кількості людей, які живуть на вулицях. Це викликає питання щодо реальності статистичних даних та ефективності заходів з подолання безпритульності в іспанській столиці.
Ресурси муніципальної допомоги, такі як притулки, перевантажені, а соціальні їдальні переповнені. Проте, за даними міської влади, кількість безхатьків скорочується з 2020 року. Експерти висловлюють побоювання, що офіційна статистика не відображає реальної ситуації, враховуючи лише тих, хто звернувся по допомогу або був помічений спеціальними патрулями.
Критики стверджують, що багато безхатьків залишаються поза увагою і не включаються в статистику. Наприклад, в аеропорту Барахас в певний період налічувалося до 500 безхатьків, у той час як мерія зафіксувала лише 60-105 осіб. Крім того, муніципальні патрулі працюють лише до 20:00, що означає, що вони не фіксують людей у моменти максимального скупчення безхатьків.
До 2018 року в Мадриді існувала незалежна ініціатива за участі 800 добровольців, яка проводила підрахунок безхатьків. Однак після приходу до влади нової адміністрації ця практика припинилася, і дані опинилися виключно у розпорядженні мерії.
Експерти висловлюють побоювання, що скорочення кількості безхатьків в офіційній статистиці може бути пов'язане з використанням методів, які приховують реальну картину. Це може бути пов'язано як зі статистичними маніпуляціями, так і з переведенням людей з категорії «безхатченки» в інші категорії, наприклад, в категорію «соціальної допомоги», що також не вирішує проблему.
Райони Сентро та Арганзуела залишаються найбільш проблемними зонами, де можна зустріти багато безхатьків. Причинами є відносна безпека, близькість до соціальних їдалень та добре освітлення. Водночас в таких районах, як Усера, Вікальваро, Орталеза та Мораталаз, кількість безхатьків значно менша.
У звіті мерії визнається «перенасичення» муніципальної мережі допомоги безхатькам. Працівники соціальних служб відзначають нестачу інформації про масштаби проблеми, відсутність профілактичних програм та невідповідність ресурсів потребам безхатьків.
У зв'язку з цим виникає питання про те, наскільки ефективними є існуючі програми допомоги безхатькам. Багато експертів вважають, що допомога носить лише «асистуючий» характер, не спрямований на вирішення проблеми в корені та надання людям можливості змінити своє життя на краще.
Необхідно переглянути підходи до вирішення проблеми безпритульності, щоб забезпечити адекватний облік, надання реальної допомоги та створення умов для повернення людей до нормального життя.
