Декількома словами
Мігранти з Венесуели, депортовані зі США, розповідають про жорстоке поводження у мегатюрмі Сальвадору. Ув'язнені зазнавали тортур та принижень.
Колишні мігранти з Венесуели, депортовані зі США та відправлені до Сальвадору, розповідають про чотири місяці безперервних знущань у сумнозвісній мегатюрмі Найїба Букеле – Cecot. Ув'язнені зазнавали жорстоких побиттів та принижень.
Венесуельці, які повернулися з Центру боротьби з тероризмом (Cecot), розповідають про шрами на зап'ястях та кісточках – сліди від щоденних знущань у сальвадорській в'язниці. Їх відправляли туди зі США, що стало частиною жахливої процедури депортації.
У відеороликах, опублікованих урядом Сальвадору, ув'язнених змушували підкорятися та згинатися. Так вони провели більшу частину часу в Cecot, побудованому для утримання членів банд та терористів. 252 венесуельці стали одними з небагатьох, хто зміг розповісти про це, хоча їм казали, що вони ніколи не вийдуть на волю.
Анхель Болівар Круз, 26 років, був побитий у камері, його тягли до «ями», де били у груди та топтали руки. Його били шлангом по спині. Побиття могли статися через що завгодно: розмови, підвищений голос, запізнення з видачею посуду. 13 травня ув'язнені влаштували бунт, але у відповідь отримали перцевий газ та побиття.
Венесуельці утримувались у 8-му модулі Cecot, де у 32 камерах по 10 осіб. Вони спали на металевих ліжках, їли лише тортильї та боби. Охоронці постійно стежили за ними. Їжу їм приносили ув'язнені сальвадорці, які, за словами очевидців, були «поневолені».
Ейсон Ернандес Караче розповів, що охоронці наступали ув'язненим на ноги. Щоранку о 3 годині їх перераховували, немов намагаючись перешкодити втечі. Їх змушували приймати душ. Вони знаходили способи скоротати час: грали в ігри з саморобними кубиками та читали Біблію. Деяким наносили татуювання.
Американська влада підозрювала багатьох у зв'язках із злочинними угрупованнями. Ув'язнених змушували роздягатися, робили фотографії. Один із ув'язнених розповів, що його змусили показати імплант у пенісі. Після депортації до Сальвадору їх відвідала секретар національної безпеки США. Пізніше їх відвідали конгресмени-демократи, які записували їхні розповіді.
Сім'ї ув'язнених і самі ув'язнені не знали про секретні переговори між трьома урядами. Обговорювався обмін ув'язненими, звільнення політв'язнів та пом'якшення нафтових санкцій. Після невдалої спроби на початку червня у Венесуелі почали готуватись до повернення. Повернення відбулося після того, як Мадуро оголосив про це по телебаченню.
Брати Ейсон та Дарвін Ернандес Караче, Іскейбель Пеньялоза Чірінос та Брюс Контрерас Седеньо – друзі дитинства, які зустрілися у США, де були затримані. Їх повернули до Венесуели на машинах розвідки. Іскейбель уникнув долі бути відправленим до «ями». Він зазначив, що найважчим було відсутність зв'язку із сім'єю. Його сім'я витрачала 100 доларів на тиждень, щоб він міг телефонувати та купувати їжу. В аеропорту їх зустрічали родичі з плакатами.
