Декількома словами
Стаття аналізує поточний момент для прогресивізму в Чилі, розглядаючи виклики, що стоять перед лівими силами, і необхідність переосмислення політичних стратегій.
Прогресивізм переживає вирішальний момент. У Чилі, як і в усьому світі, він стикається з реальністю, де ідеї справедливості, громадські рухи та колективна організація більше не забезпечують автоматичну підтримку лівим силам. На кону стоїть здатність пропонувати відповіді на виклики сучасності, відзначеної невизначеністю, тривогами та постійними змінами.
Ми вступаємо в новий історичний цикл. Обіцянки необмеженого зростання, гарантованої стабільності та соціальних пактів минулого більше не достатні для задоволення потреб громадян. Технології, зміна клімату, міграція, нерівність, нестабільність та корупція перебудували пріоритети та настрої в суспільстві. Це, в свою чергу, послабило віру в ліберальні демократії як систему, здатну вирішувати наші проблеми. Не дивно, що багато громадян шукають відповіді в консервативних або авторитарних дискурсах, бажаючи відчувати себе почутими та захищеними.
Тому сьогодні недостатньо просто повторювати старі формули прогресивізму. Необхідно будувати новий прогресивізм, який спирається на історію боротьби за рівність, соціальну справедливість та демократію, але орієнтований на сучасні дилеми. Прогресивізм, який звертається не тільки до переконаних прихильників, але й до тих, хто відчуває себе виключеним, тому що вони шукають тих, хто розуміє їх страхи та конкретні переживання.
Цей прогресивізм повинен також враховувати внутрішній ризик — тих, хто з лівих позицій пропонує популістські обіцянки без чіткого плану дій. Це лише посилює розчарування. Громадянам потрібні зміни, але їм також потрібна впевненість. Вони хочуть знати, що існує дорожня карта для покращення їхнього життя, не піддаючи ризику співіснування, стабільність та демократію.
У Чилі є можливість просунутися в цьому напрямку. Мова йде про сучасну ліву силу, яка не ухиляється від викликів сучасності, розуміє необхідність розстановки пріоритетів у сфері безпеки, поєднує зростання із загальним добробутом і прагне до об'єднання, а не до поділу. Це політика, яка охоплює різноманітність сучасного Чилі та будує майбутнє, а не протистоїть йому. Для цього необхідна політика, яка об'єднує більшість.
Це час важкий, але й плодотворний. В умовах розчарування ще залишається прагнення до політики, яка поєднує надію з відповідальністю та переконаність зі здатністю. Це можливість, і Чилі може знову стати місцем, де прогресивізм переосмислює себе.
