Декількома словами
У статті розглядаються питання економічного розвитку, політики та зростання, аналізуються фактори, що впливають на якість життя громадян та стійкість економіки.
Економічний розвиток країни – це багатогранний процес, який виходить за рамки простого збільшення валового продукту. Важливо оцінювати, як покращується якість життя громадян, враховуючи такі фактори, як рівень бідності, безпека та доступ до охорони здоров'я. Саме на основі цих даних розробляються державні програми, спрямовані на покращення життя більшості населення.
Щоб досягти реального економічного розвитку, необхідно враховувати не тільки економічні показники, але й соціальний консенсус. Історичний досвід показує, що багато країн, такі як Франція в 1789 році, США після Великої депресії та повоєнна Європа, укладали “суспільний договір”, який дозволяв їм рухатися вперед. Ці домовленості включали розробку, коригування та прогрес, а заходи успіху були відносними та залежали від конкретних умов.
На жаль, часто зустрічаються помилки, коли пріоритет віддається власним програмам, структурним реформам, які керуються більше ідеологічними міркуваннями, ніж довгостроковою перспективою. Прикладом може бути Чилі в 90-х роках, де реформи призвели до зниження рівня бідності та інфляції. Такі заходи, як створення незалежного Центробанку, відкриття економіки, політичні реформи та інші, сприяли зростанню економіки в середньому на 5% в період з 1990 по 2010 рік.
Однак зараз, коли довгострокове потенційне зростання країни становить близько 2%, важливо задуматися про те, що пішло не так. У 2012 році економісти Джеймс А. Робінсон опублікували книгу “Чому нації зазнають невдачі”, в якій виділили два типи інституцій, що впливають на розвиток країни: інклюзивні інституції, що захищають права власності та сприяють рівності, та ексклюзивні інституції, які концентрують владу в руках еліти.
Ексклюзивні інституції часто вимагають від правителів монополізувати владу, контролювати інституції та громадські дискусії, встановлюючи централізовану державу. Падіння в цю пастку може призвести до зростання контролю над ідеями на шкоду представництву, коли політичні програми обіцяють вирішити всі проблеми в короткі терміни. Прикладів таких ситуацій у світі, особливо в Латинській Америці, предостатньо.
Питання про те, чи є Чилі як і раніше інклюзивною економікою, залишається відкритим. Необхідно враховувати такі загрози, як зняття пенсійних накопичень, обговорення якості освіти, реформи ринку праці та пенсійна реформа.
У період виборів часто лунають прості рішення складних проблем. Важливо пам'ятати про необхідність прагнути до розвитку, зростання та інклюзивної економіки, не ускладнюючи дебати.
Автор: Йонас Преллер Р., директор з маркетингу та комунікацій EY Chile, викладач факультету комунікацій UDD, журналіст.
