Декількома словами
Голова КНР Сі Цзіньпін прибув до Москви для переговорів із президентом Росії Володимиром Путіним. Візит має на меті продемонструвати міцність китайсько-російського "партнерства без обмежень" та обговорити ключові двосторонні та міжнародні питання на тлі війни в Україні та геополітичної напруженості.
Голова Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпін прибув до Москви з державним візитом, який покликаний вкотре продемонструвати тісну особисту та політичну взаємодію з його російським колегою Володимиром Путіним. Візит китайського лідера збігається в часі з ключовою для Росії історичною подією – заходами з нагоди 80-річчя перемоги радянського народу над нацистською Німеччиною у Другій світовій війні. Цей приїзд є наочним підтвердженням міцності відносин, які обидва лідери раніше визначили як "партнерство без обмежень".
Окрім історичного символізму, візит має на меті зміцнення стратегічного альянсу, що сформувався на тлі спільних інтересів у "міжнародному контексті, позначеному новими обставинами", як заявило раніше Міністерство закордонних справ Китаю.
Під час перебування в російській столиці, що триватиме до суботи, Сі Цзіньпін проведе "стратегічні комунікації" з Путіним щодо китайсько-російських зв'язків та "низкою важливих міжнародних та регіональних питань". У Кремлі, зі свого боку, додали, що обидва лідери обговорять "майбутній розвиток всеохоплюючого партнерства та стратегічної взаємодії" та підпишуть низку двосторонніх документів. За останнє десятиліття глави держав зустрічалися 45 разів; цьоготижневий візит стане шостою зустріччю відтоді, як російські війська розпочали повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року.
Китай став значною економічною опорою для Росії з початку повномасштабного вторгнення. У 2023 році вартість двосторонньої торгівлі досягла рекордних 244,8 млрд доларів (близько 215,5 млрд євро), що на 1,9% більше, ніж роком раніше. І хоча Пекін уникає чіткого приєднання до позиції Москви щодо того, що китайський уряд досі називає "конфліктом", а не "війною", Брюссель та Вашингтон звинувачують КНР у ключовій підтримці Кремля через постачання матеріалів подвійного призначення – цивільного та військового, які, на їхню думку, сприяють підтримці активності російської оборонної промисловості. У НАТО також назвали Китай "вирішальним фасилітатором" у війні, що азіатська влада вважає "безвідповідальним" ярликом. Президент України Володимир Зеленський минулого місяця вперше запевнив, що Китай ще не висловився з цього приводу.
Візит голови КНР відбувається також на тлі російсько-українського протистояння, яке не має ознак швидкого вирішення. Для Москви видима підтримка Сі Цзіньпіна є цінною противагою західній ізоляції та сигналом, що Росія не самотня перед санкціями та дипломатичним тиском. Для Пекіна поїздка демонструє його готовність зміцнювати альянси на тлі ескалації тарифів з боку США, що вдарили по імпорту китайських товарів. У заяві МЗС КНР наголошується, що Китай та Росія посилять координацію на багатосторонніх платформах та "мобілізують глобальний Південь" на захист багатополярного світу та "більш інклюзивної економічної глобалізації".
Попри такий наратив про близькість, двосторонні відносини не позбавлені тертя. Москва та Пекін, але у багатополярному порядку, який просувають їхні лідери, їхні інтереси не завжди збігаються. Найгарячіша точка зараз знаходиться в Південній Азії, де Росія та Китай підтримують протилежні сторони після сплеску напруженості між Індією та Пакистаном. У квітні терористична група, підтримувана Ісламабадом, вбила 26 людей у спірному регіоні Кашмір, що відродило прихований конфлікт. Індійська армія завдала бомбових ударів по кількох позиціях, які вона визначила як "терористичні", на пакистанській території та в частині цього регіону, що перебуває під управлінням Ісламабада.
Китай розвиває стратегічний альянс з Пакистаном, своїм головним партнером у регіоні та ключовою віссю спільного економічного коридору, що з'єднує захід азійського гіганта з Аравійським морем. Водночас КНР має прикордонний спір з Індією в Гімалаях, де за останні роки відбулося кілька смертельних зіткнень. Росія, зі свого боку, посилила військову співпрацю з Індією, з якою вона також має дружбу, що сягає радянських часів. Нью-Делі також був ключовим союзником Кремля попри його "подвійну гру" із Заходом, оскільки він дозволив Москві обходити санкції на свої вуглеводні та імпорт технологій, виступаючи як постачальник.
Проте, у китайській столиці візит Сі Цзіньпіна інтерпретується як спосіб продемонструвати стабільність у часи невизначеності. яка робить ставку на те, що Пекін називає "одностороннім економічним тиском" та "залякуванням", китайський голова прагне показати себе як глобального лідера, здатного запропонувати альтернативу. Цей імідж зміцниться завдяки його присутності на параді 9 травня на Красній площі з нагоди Дня Перемоги, найсимволічнішої дати для його господаря та союзника, де його оточать інші лідери глобального Півдня.
Але саме присутність високих лідерів у Москві стане додатковою турботою для Путіна у його великий день, коли відзначається 80-річчя закінчення Великої Вітчизняної війни, російського фронту Другої світової війни. Зеленський відхилив оголошене Росією одностороннє триденне перемир'я для святкування, заявивши, що припинення вогню має бути беззастережним і тривати щонайменше 30 днів.
Побоювання українського удару під час параду витає над російською столицею. Українські безпілотники знову були спрямовані цього середу на військовий аеродром у Московській області, де базуються літаки, що братимуть участь у параді. Днем раніше цивільні аеропорти області закривалися на чотири години в ніч на вівторок через ще одну хвилю дронів, яка не призвела до жертв чи серйозних руйнувань. Однак у Державній Думі впевнені, що можливі наслідки переважать для України в разі саботажу. Депутат Світлана Журова заявила: "Думаю, Київ боїться, що якщо під час параду буде напад, Пекін відреагує рішуче. У нього велика військова міць, і відповідь може бути надзвичайно жорсткою".
Хоча пропозиції Китаю щодо миру мали незначний відгук у європейських столицях, КНР може відіграти ключову роль у майбутніх переговорах. Китайська Народна Республіка уникнула перетину деяких "червоних ліній": вона не визнала російську анексію Криму та інших окупованих територій і зберігає позицію, яка дозволяє їй зберегти певний простір для дипломатичного маневру. Цей баланс, на відміну від позиції адміністрації Трампа, яка навіть пропонувала Україні поступитися територією, дозволяє Пекіну позиціонувати себе як потенційного посередника.
