Декількома словами
Журналістка Тешелль Фейшас у своїй книзі "Союзниці" досліджує, як створення баскетбольної команди для дівчат у таборі біженців Шатіла в Лівані стало актом феміністичного опору. Вона висвітлює проблему дитячих шлюбів та роль спорту як інструменту розширення можливостей для дівчат у вразливому середовищі.
Журналістка Тешелль Фейшас, відома своєю роботою на Близькому Сході, презентувала книгу "Союзниці" ("Aliadas"). У ній вона висвітлює історію "феміністичної революції" у палестинському таборі біженців Шатіла в Лівані, спричиненої створенням першої дитячої жіночої баскетбольної команди.
Ключовою темою книги є проблема дитячих шлюбів, яка залишається надзвичайно гострою в Лівані та всьому регіоні. У країні, де існує 18 релігійних конфесій, шлюби з неповнолітніми є юридично дозволеними, причому мінімальний вік значно варіюється залежно від громади. У деяких випадках, наприклад, у шиїтській громаді, він може становити лише дев'ять років, або визначатися початком статевого дозрівання, що є особливо жорстоким аспектом проблеми.
Фейшас прагнула зрозуміти, чому батьки погоджуються на ранні шлюби своїх доньок. У середовищі дезінформації, низького рівня освіти та сильних табу деякі батьки дійсно вважають, що це найкращий вихід для захисту дітей або забезпечення їм кращих умов життя у майбутній сім'ї, часто отримуючи за це невелику плату. Проте авторка зазначає, що такі шлюби рідко приносять щастя і часто призводять до ще більшої вразливості дівчат.
Багато батьків вважають, що шлюб захистить їхню доньку, але насправді це призводить до легального насильства щоночі.
У книзі також показано, як чоловіки можуть ставати агентами змін. Один із батьків, який відмовився від наміру видати доньку заміж, почав просвітницьку роботу серед інших чоловіків. Фейшас наголошує, що їхні дії базуються не на теорії фемінізму, а на здоровому глузді.
Табір Шатіла, відомий своєю трагічною історією та екстремальною бідністю, є не просто фоном, а повноправним персонажем книги. Журналістка описує його як "в'язницю під відкритим небом" з брудними лабіринтами вуличок, відсутністю світла та води. Однак вона також показує "світлішу Шатілу, що випромінює любов і також існує".
Проєкт баскетбольної команди дозволив дівчатам не лише вийти за межі "гетто" табору, а й встановити зв'язки з Бейрутом. Шатіла — це місто в місті, мешканці якого піддаються системній дискримінації з боку ліванської влади (відсутність віз, паспортів, обмеження на професії та власність). Завдяки команді Мажді, ліванські дівчатка тепер приїжджають грати в Шатілу, створюючи дружбу з сирійськими та палестинськими біженками. Це особливо потужно і надихаюче, коли вони виявляють солідарність одна з одною, наприклад, у контексті ситуації в Газі.
Авторка зазначає, що у феміністичних рухах регіону активно беруть участь жінки у хіджабах, кидаючи виклик західним стереотипам. Вона вважає, що завдання журналіста – слухати і розуміти, а не нав'язувати судження про вибір жінок.
Багато жінок у хіджабах брали участь у феміністичній просвітницькій роботі. Без них багато революцій не відбулися б.
Незважаючи на те, що війни, пандемія та економічні кризи спричинили відкат у боротьбі за права жінок на Близькому Сході, змушуючи рух діяти більш приховано (як у Ірані), Тешелль Фейшас залишається оптимісткою. Вона переконана, що феміністичний рух у регіоні живий і продовжує боротьбу.
