Франческа Альбанезе, спеціальна доповідачка ООН з прав людини на окупованих палестинських територіях, заявила, що Сектор Газа ризикує стати «музеєм геноциду». Її робота набула зростаючої актуальності після масових злочинів, скоєних армією Нетаньяху, і Альбанезе не здається, незважаючи на критику та погрози з боку Ізраїлю та США.

Через заборону на в'їзд до Сектора Газа та на Західний берег, яка діє з початку її мандата у 2022 році, Альбанезе працює зі свого будинку в Тунісі, використовуючи лише Wi-Fi та екран. Завдяки цим інструментам вона проводить численні зустрічі та інтерв'ю через Zoom, спілкуючись з радниками, організаціями, урядами та журналістами по всьому світу.

48-річна Франческа Альбанезе, яка народилася в італійській Кампанії, присвятила своє життя захисту прав людини. Її дитинство було позначене такими подіями, як землетрус 1980 року та різанина палестинських біженців у Лівані 1982 року, що сформувало її інтерес до палестинського питання. Три роки, проведені в Єрусалимі (2010-2012), остаточно переконали її у існуванні системи «апартеїду» на палестинських територіях.

У 2020 році вона стала співавторкою книги «Палестинські біженці в міжнародному праві», яка стала ключовою для її призначення спеціальною доповідачкою ООН у 2022 році. Альбанезе стала першою жінкою на цій незалежній посаді, яка не передбачає зарплати та має обмежені ресурси, але швидко набула широкої популярності.

Тиск на Альбанезе значно посилився після її доповіді у березні 2024 року, де вона використала слово «геноцид». Це призвело до реальних погроз їй та її родині, а посол Ізраїлю в ООН публічно назвав її «злісною відьмою». Сполучені Штати наклали на неї санкції, заблокувавши її банківські рахунки та звинувативши у «дружбі з терористами» та «відвертому антисемітизмі».

Попри страх і вразливість, Альбанезе не має наміру здаватися. Вона вважає, що зараз світ переживає «історичне прискорення», і важливо захистити правову систему заради майбутнього своїх дітей. Вона бачить у молодих людях, які протестують та порівнюють її з Джордано Бруно, спаленим за єресь, відродження громадянської свідомості.

Альбанезе наголошує, що її критика спрямована проти «апартеїду», а не проти Ізраїлю чи єврейського народу, і засуджує використання ярлика «антисемітизм» для придушення дискусій про дотримання міжнародного права. Вона звинувачує Вашингтон та Брюссель у підриві міжнародної системи правосуддя для захисту Ізраїлю.

На запитання про майбутнє Гази через 10 років її відповідь була похмурою: «Це буде музей геноциду». Вона продовжує боротьбу, заявляючи, що не дозволить тиску та звинуваченням вторгнутися у її особистий простір, вже переповнений болем і стражданнями від конфлікту.